Nina Reads

“Ашер уже давно зрозумів: люди мають величезну потребу почуватися кращими за інших. Байдуже, хто вони самі: їм усе одно потрібен хтось, хто був би гіршим за них. Те, хто є гіршим, а хто кращим, залежить від безлічі випадковостей.
Ясноокі ставляться зверхньо до темнооких. Другі ж позирають із погордою на перших. Ті, що живуть біля лісу, відчувають якусь вищість над тими, що мешкають біля ставка, і навпаки. Селяни згори дивляться на євреїв, євреї зверхньо поглядають на селян. Міщани почуваються кращими за мешканців сіл, а селяни вважають себе кращими за міщан.
Хіба ж не це обʼєднує людський світ? Чи не для того нам потрібні інші люди, аби ми раділи, що є за них кращи-ми? А найдивніше, що навіть ті, хто перебуває на самому 367
дні, знаходять собі якусь дивну втіху, гадаючи, що їхня упо-слідженість є найбільшою чеснотою.
Чому воно так, питає себе Ашер. Невже не можна людину змінити? Якби вона була машиною, як ото дехто тепер каже, то досить було б у ній пересунути важіль чи докрутити маленький шруб, і люди почали б радіти тому, що всі вони рівні.”
― Olga Tokarczuk, The Books of Jacob

“Knowing that everything comes to an end is a gift of experience, a consolation gift for knowing that we ourselves are coming to an end. Before we get it we live in a continuous present, and imagine the future as more of that present. Happiness is endless happiness, innocent of its own sure passing. Pain is endless pain.”
― Tobias Wolff, This Boy's Life

“У тому, що ти чужий, є якась радість, привабливість. Це — наче ласощі. Добре воно: не розуміти мови, не знати звичаїв, блукати, як дух, серед інших — далеких, незбагненних. Тоді прокидається особлива мудрість: уміння здогадуватися, ловити неочевидне.
Прокидаються кмітливість і уважність. Чужий віднаходить особливий кут зору і хоч-не-хоч стає своєрідним мудрецем.
Хто переконав нас, що бути своїм — так добре і зручно?
Лише чужий по-справжньому розуміє, яким є світ.”
― Olga Tokarczuk, The Books of Jacob