“— У мене тільки одне запитання. Чого вона на мене так вовком дивилася щоразу, коли я заговорювала? Я ж навіть ніякої єресі не несла. Майже.
— Це Войцеховська, — відповіла Марина, але побаила, що прізвище нічого не пояснило. — Ти сварилася з нею в шабаші.
— Та-а-ак? — від здивування Орисині брови ледве не вигнулись знаками питання. — Чого?
— Я звідки знаю? Пащекувала до неї, напевно.
— Тю. Мало з ким я сралася. Знайшла чого ображатися.”