“- А знаєте, як по-рускі буде «Хоч греблю гати»? — спитала Григорівна.
- А ти звідки знаєш? — зиркнув Анатолій Степанович.
- Я колись для них на кораблі співала, багато узнала.
- То як? — озвався Толік.
- «Хоть жопой жуй».
- Все у них через сраку, — сказав Анатолій Степанович, — це нас і должно спасти.”