“Бо в цьому всі ми однакові, ми мовчимо і киваємо — через страх за наші життя, — поки розжирілі тирани пердять і топчуться по нас заради власного нікчемного задоволення. Я знав, що за кілька днів сяду на літак. Мені було байдуже. Але це не означало, що мені вдасться викреслити це з моєї біографії.) Тим часом мішки з грошима, які керують нашим світом, можуть і надалі змучено спостерігати за нашими витівками по телебаченню й читати про наші неспроможності і вбивства у своїх газетах, переконані в тому, що невеличка пожертва на фінансування перекладацького проєкту і скромна поставка зброї стримають чуму на спраглому прикордонні їхньої земної кулі та подалі від їхніх дверей.”