“Вона була в нестямі, не знала, що й думати. Він сказав: «Це ще не все. Бог невдоволений». Звелів злізти з ліжка, стати навколішки і наказав роздягнутися догола. Почувши це, вона зойкнула й почала просити змилуватися над нею... Але емоції переповнили її, і вона знепритомніла, здавшись на його ласку. Хоч яка була вона млосна, усе таки відчула дотик «божистої усолоди», що тривав недовго. Коли вона отямилася, він обняв її, і вона зазнала нового болю, якого ніколи ще не відчувала.
Як пояснював він їй цю приголомшливу суперечливу поведінку, що складалася з пестощів і жорстокости? Видавав їх за випробування її послуху і терпіння? Чи зухвало посилався на Моліноса: «Силою гріха вбивай гріх»?”