“Аушвіц нависає чорним сонцем над європейською культурою й думкою. Він став універсальним мірилом політичного мислення, розбурхав мистецтво, романістику й літературну критику. Світ затавровано Аушвіцом — "безпрецедентною" подією, яка залишила пролом в історії і змусила людину переосмислити межі реальності.

Аушвіц поглинув понад мільйон життів, перетворивши їх на дим. Газові камери продукували смерть повсякденно, механічно, не залишаючи відходів. "Виробництво трупів" на фабриці смері (організоване як на конвеєрній стрічці) стає парадигмою сучасного варварства, втіленням зла XX століття. Кількість жертв, які важко навіть уявити, а також індустріальний прогрес, обернений у зворотний бік (котрий вигубляє, замість того щоб виробляти), утвердили в нашій свідомості Аушвіц як центр знищення євреїв Європи. Саме на технократичному вимірі геноциду євреїв — убивстві газом Циклон Б, призначеним для позбавлення від бліх — тривалий час були зосереджені роздуми на Заході. Синонім абсолютного зла... Відтепер є історія до і після Аушвіца. Чи є література до і після Бабиного Яру?

Бабин Яр довго залишався в тіні Аушвіца. Знищення в Бабиному Яру — не індустріальний геноцид, не спотворене дзеркало технічного прогресу. Незважаючи на те, що нацисти провели операцію 1005 зі знищення слідів злочинів, а також на Куренівську трагедію і подальшу забудову району, Бабин Яр досі зберігає останки жертв. Він — могила. До нього можна прийти і йому можна вклонитися [...]

Неможливо оплакувати Аушвіц, він — чудовисько, він — машина-монстр, проте можливо проводити жалобні заходи біля Бабиного Яру, навіть якщо він позбавляє розуму [170—71].”