Babyn Yar Quotes

“Урядові екскурсоводи слушно зауважують: їхати в Бабин Яр немає потреби, там нема на що дивитися. Али ви можете побачити його в центрі міста, на кожній площі і на кожній вулиці: одночасно все і нічого.”
― Elie Wiesel, Jews of Silence

“Аушвіц нависає чорним сонцем над європейською культурою й думкою. Він став універсальним мірилом політичного мислення, розбурхав мистецтво, романістику й літературну критику. Світ затавровано Аушвіцом — "безпрецедентною" подією, яка залишила пролом в історії і змусила людину переосмислити межі реальності.

Аушвіц поглинув понад мільйон життів, перетворивши їх на дим. Газові камери продукували смерть повсякденно, механічно, не залишаючи відходів. "Виробництво трупів" на фабриці смері (організоване як на конвеєрній стрічці) стає парадигмою сучасного варварства, втіленням зла XX століття. Кількість жертв, які важко навіть уявити, а також індустріальний прогрес, обернений у зворотний бік (котрий вигубляє, замість того щоб виробляти), утвердили в нашій свідомості Аушвіц як центр знищення євреїв Європи. Саме на технократичному вимірі геноциду євреїв — убивстві газом Циклон Б, призначеним для позбавлення від бліх — тривалий час були зосереджені роздуми на Заході. Синонім абсолютного зла... Відтепер є історія до і після Аушвіца. Чи є література до і після Бабиного Яру?

Бабин Яр довго залишався в тіні Аушвіца. Знищення в Бабиному Яру — не індустріальний геноцид, не спотворене дзеркало технічного прогресу. Незважаючи на те, що нацисти провели операцію 1005 зі знищення слідів злочинів, а також на Куренівську трагедію і подальшу забудову району, Бабин Яр досі зберігає останки жертв. Він — могила. До нього можна прийти і йому можна вклонитися [...]

Неможливо оплакувати Аушвіц, він — чудовисько, він — машина-монстр, проте можливо проводити жалобні заходи біля Бабиного Яру, навіть якщо він позбавляє розуму [170—71].”
― Ася Ковригіна-Крейдич, Бабин Яр: історія і пам'ять

“Літературне свідоцтво за своєю наративною моделлю ближче до юридичного акта, до виступу перед судом, ніж до романної моделі, до belles lettres. Мета "юридичного акта", до якого вдаються ці свідки, полягає в тому, щоб написати й опублікувати докладну розповідь про екстремальну жорстокість історії, очевидцями якої вони були, і винести на суд громадськості. Ними рухає потреба і невимовне бажання розповісти про це. І навіть якщо ці тексти не може бути долучено до судової обвинувальної справи, їх призначено для того, щоб суд історії колись відбувся. [...]

Роман Кузнецова повністю витримано в дискурсі свідчень очевидців. Його написано від першої особи, це — "Я", яке розповідає свою історію і, крім того, дає можливісь почути поліфонію голосів. Більше того, автор сам підкремлює роль свідчення, вибудовуючи роман за аналогією з судовою промовою: "Я пишу так, немов юридично свідчу під присягою на найвищому чесному суді". В абзацах, де він звертається до читача, ми, здається, фізично відчуваємо рухи тіла автора, це — дуже інстинктивне і нелітературне письмо, тип розповіді, що народився від абсолютної безвиході. Звідси і нав'язливий, постійний наголос на ДОСТОВІРНОСТІ, якої в совєтській літературі не було [176—77].”
― Ася Ковригіна-Крейдич, Бабин Яр: історія і пам'ять