“[У царстві праведників]

Велике тут було роздолля
Тому, хто праведно живе
Так, як велике безголов’я
Тому, хто грішну жизнь веде;
Хто мав к чому яку охоту,
Тут утішався тим до поту;
Тут чистий був розгардіяш:
Лежи, спи, їж, пий, веселися,
Кричи, мовчи, співай, крутися,
Рубайсь – так і дадуть палаш.
Ні чванились, ні величались,
Ніхто не знав тут мудровать,
Крий Боже, щоб не здогадались
Брат з брата в чім покепковать:
Не сердилися, не гнівились,
Не лаялися і не бились,
А всі жили тут люб’язно:
Тут всякий гласно женихався,
Ревнивих ябед не боявся,
Було вобще все за одно.
Ні холодно було ні душно,
А саме так, як в сіряках,
І весело, і так не скучно,
На великодних як святках;
Коли кому що захотілось,
То тут як з неба і вродилось;
От так-то добрі тут жили.”