“І ще одно. Можливо вас, матушко, це здивує: тут мало помічається малоросійщини.
Від цих слів всі насторожились. Як це, мовляв, розуміти? Нарутович помічає ті вирази і ті рухи. Він хоче пояснити.
- Хочу сказати того чогось млосевого, розвезяного... Тополя, вишник, очкур, одним словом, "вечорі на хуторі близь Диканьки"...”