“- Ти ж, мабуть, хотіла поїхати? Що тебе може тут тримати?
- Ну як що?- відповіла вона, подумавши. - Завжди є речі, котрі на тримають.
- Ну послухай, тримає, як правило, впевненість у завтрашньому дні. В тебе є впевненість у завтрашньому дні?
- Ні, - призналась вона, - немає. Але в мене є впевненість у дні вчорашньому. Іноді вона теж тримає.
- Як це?
- Мені важко пояснити, - призналась Тамара, - краще поїхали додому.”
―
Serhiy Zhadan,
Ворошиловград
