Pavlo

“People act like you can never forget your own name, but if you’re not paying attention, you can veer so incredibly far away from everything you know about yourself to the point where you stop recognizing what they call you.”
― Taylor Jenkins Reid, Carrie Soto Is Back

“Deep Purple's kicking us out!' he yells.
'Deep what's what?'
'Deep fucking Purple is kicking us out of the bloody studio right in the middle of the fucking session!'
Leslie sits up and swings her legs over the loft. We look at each other. 'What's "deep purple"?' I ask.
She looks grim. 'It's an old-fart band.”
― Kristin Hersh, Rat Girl

“They tell you that if you're assaulted, there's a kingdom, a courthouse, high up on a mountain where justice can be found. Most victims are turned away at the base of the mountain, told they don't have enough evidence to make the journey. Some victims sacrifice everything to make the climb, but are slain along the way, the burden of proof impossibly high. I set off, accompanied by a strong team, who helped carry the weight, until I made it, the summit, the place few victims reached, the promised land. We'd gotten an arrest, a guilty verdict, the small percentage that gets the conviction. It was time to see what justice looked like. We threw open the doors, and there was nothing. It took the breath out of me.”
― Chanel Miller, Know My Name

“Навіть той камінь, порепаний і соннивий, що лежить між двома старими дубами при прикрім березі лісового Дінця, на котрім каменю подорожують дуже активні рудуваті мураші — і він подорожує. Людина ж — не камінь. Людина хоче подорожувати хоча б навколо своєї власної кватирі, а тим паче в далекі краї.

— Той, хто сьогодні, негайно, в цю мить не їде в Індію — той позбавлений елементарнісінької людської цікавости! — так сказав один товариш, коли в його спитали, чому він проживає весь свій вік лише в своїй кімнаті. І сказавши це, він, не встаючи з ліжка, витяг зі стосу книжок повний каталог нарізних рушниць, як магазинних, так і автоматичних, фірми Віблі Скот і попрохав більше йому не заваджати.

Розповідають також, що компанія веселих молодих людей, февдалів і буржуа, подорожувала була по території бувшої Російської імперії з метою: з’ясувати точно й детально, яка закуска найкраща до горілки. У кожному пункті їхньої подорожі молоді февдали і буржуа випивали, закушували місцевим способом, а бувши рознесені по своїх нумерах лакеями, другого ранку акуратно записували свої вражіння від закуски і наскільки вона полегшувала саму справу випивання. На жаль, революція не дала їм змоги надрукувати свої висновки, і люди не знатимуть повік, яка закуска до горілки найкраща, чи рибець озівський, чи оселедець каспійський, чи пельмені сибірські. І ледве чи можна думати, що неестетна і утилітаристична радянська влада дасть гроші на цю науково-дослідчу роботу.”
― Майк Йогансен, Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести