Alona

“Хочеш ягоду?
Андрій розплющив очі. Певне, він знову на хвильку задрімав. Перед ним стояв хлопчик років семи в зелених джинсах і такому ж светрі.
— Обирай, яку хочеш! — він простягнув до нього долоньки.
На правій лежала дуже красива, наче з картинки, полуниця. На лівій — велика, справді здоровецька, лохина.
— Дякую, хлопче. Відмовлюся.
— Не можна! — строго відказав хлопчик. — Треба обрати одну.
Андрій усміхнувся.
— А сам яку хочеш?
— Я не хочу. Це для тебе, але тільки одна.
Він був утішний.
— І що ж буде, як узяти синю?
— Ну… — хлопчик у зелених джинсах замислився, втупившись у вікно. — Поїзд зійде з рейок, і буде катастрофа.
— Й усі загинуть?
— Ні… Але всім буде сильно-пресильно боляче!
Андрій удавано насупився й узявся за підборіддя, начебто він думає.
— Ммм… Не підходить. А якщо червону?
— Тоді поїзд далі поїде! А боляче буде тільки тобі”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“I’ve gotten pretty good at making myself feel ashamed. I can even use shame in a theoretical sense to make myself do the right thing BEFORE I do the wrong thing. This skill could be described as “morality,” but I prefer to call it “How Horrible Can I Be Before I Experience a Prohibitive Amount of Shame?”
― Allie Brosh, Hyperbole and a Half

“...Але найголовніше, вона не знала, що, впавши на дно небесного океану, серпокрильці рідко здатні злетіти самостійно. Як і багато душ не можуть пробитися до світла, якщо бодай раз дозволяють собі досягти дна...”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“— Скажу так: мене цікавить пітьма. І вас, я бачу, теж — якщо обрали роботу копатися в людських пороках.”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма