Kateryna Klymina

“Forever is composed of nows.”
― Emily Dickinson

“І оце я стою біля вікна, й вітер дме в обличчя, і я дивлюсь на далеке місто, де я не був з дитинства, і у мене в серці з'являється біль, ніби голкою щось царапнуло серце, і глуха тривога охоплює мене. Я відчуваю, що щось немов назавжди загублено і натомість не знайдено нічого.”
― В. Домонтович, Без ґрунту

“Why did I write it down? In order to remember, of course, but exactly what was it I wanted to remember? How much of it actually happened? Any of it? Why do I keep a notebook at all?
It is easy to deceive oneself on all those scores. The impulse to write things down is a peculiarly compulsive one, inexplicable to those who do not share it, useful if accidentally, only secondarily, in the way that compulsion tries to justify itself. I suppose that it begins or does not begin in the cradle.
Although I have felt compelled to write things down since I was five years old, I doubt my daughter ever will, for she is a singularly blessed and accepting child, delighted with life exactly as life presents itself to her, unafraid to wake up.
Keepers of private notebooks are a different breed altogether, lonely and resistant rearranger of things, anxious malcontents, children afflicted apparently at birth with some presentment of loss.”
― Joan Didion, Slouching Towards Bethlehem

“Перед реальною дійсністю моя химера відразу вилиняла, вицвіла, витрухла. Треба було аж сюди приїхати, треба було нарешті опинитися перед можливістю ствердити ілюзію свого мрійного "хочу", щоб одразу переконатися в штучній вигаданості бажання, породженого літньою нудьгою і дозвіллям.”
― Домонтович