Passionate Reader

“bread”
― Beth Garrod, Blame It on the Mistletoe

“— А де твій палац?
— У столиці.
— А він великий?
— Великий.
— Більший, ніж у Ріеля?
— Більший.
— А ти мені його покажеш?
— Покажу.
— А ти на троні сидиш?
— Сиджу.
— Часто сидиш?
— Коли офіційні заходи.
— А вони часто бувають?
— На щастя, ні.
— А трон теж великий?
— Так.
— Із золота?
— Ні. Я, здається, розумію, чому тобі подобалося бігати королівським лісом з луком, — пожартував Тіарнан.”
― Наталі Івер, Лісітея. Витончені ігри

“— Хочеш фруктів?
— Знову свій кислий кумкват пропонуватимеш? — вкусила я.
Мій супротивник засміявся і прибрав меч.
— Я дивуюсь, як ти його взагалі любиш. Він геть не солоденький, — зауважила я, йдучи за ним, щоб покласти меч.
Тіарнан помовчав трошки, потім поклав свій меч на місце і повернувся до мене:
— Ще я люблю терпке вино. Задоволення бувають різними, я вже казав тобі. Вино тобі до вподоби, солоденьке теж. Колись і кумкват розпробуєш, — додав він і підморгнув.”
― Наталі Івер

“— Після перемоги над осою хочеться чогось такого, щоб просто ух! — вигукнула я запально й усміхнулася.
Тіарнан усміхнувся і запитав грайливо:
— Я для тебе вже не ух?
— Ти для мене завжди будеш ух, — передражнила я його. — У всьому королівстві навряд чи є хтось більший ух, ніж ти.
Його обличчя розтягнулося в самовдоволеній усмішці. Він сидів у розстібнутій сорочці, я дивилася на нього і думала: «Ти для мене не тільки ух, а й ще й ах і ох. І, на жаль, величезний ех».”
― Наталі Івер, Лісітея. Витончені ігри