Status Updates From Il principe rosso

Гортати бібліографію тут дуже небезпечно. Починає хотітися різні старі книжки

Спойлер: генеалогічні дерева мені не помогли) жодної фантазії серед імен

О, я так відволіклась на генеалогічні дерева, що й не звернула увагу на сторінки з хронологією. А дарма

І про Романа Новосада теж треба щось пошукати

Коханець, орієнталіст, спортовець.


Ідеальний опис для застосунку знайомств

Сьогодні типовий європеєць має ліпший доступ до цих трьох благ, ніж габсбурзький ерцгерцог 100 років тому. Більше нікому не треба помирати від туберкульозу, як померли Вільгельм і його брат, Лео.

Нині до людей королівської крові ставляться поблажливо (на відміну від часів її дядька Вільгельма): частково тому, що вони не претендують на владу, частково - через те, якими банальними стали скандали.

Сталь, з якої відлили кожен національний памʼятник, треба було спершу розплавити.

Нині в Європі неможливо видавати себе за яванську принцесу, як Мата Харі, чи мати по чоловікові на кожному американському узбережжі, як Анаїс Нін. Мабуть, це не так уже й погано.

Вільгельм хотів бути австрійцем і українцем, але коли він помер в радянській Україні, Австрійська держава відібрала його громадянство.

Вільгельмовий брат Альбрехт хотів бути поляком, але німці катували його й відібрали його маєтки за небажання визнати себе німцем — а потім польські комуністи загарбали його землі, стверджуючи, що він таки німець.

На відміну від Габсбургів, Європейський Союз не може примножувати свої території, укладаючи шлюби, — але це політичне утворення, без сумніву, є привабливою партією для багатьох залицяльників.

На відміну від Габсбурзької монархії, Європейський Союз — це обʼєднання суверенних держав, які добровільно обрали обмежити свою суверенність.

І, звісно, навряд чи італійську політику можна наводити як приклад успішного парламентаризму. У перший половині
ХХ століття панівним мотивом італійської політики був фашизм. У другій - європейська інтеграція.

І хоча в українській політиці є на що нарікати, ймовірно, обʼєднання цієї країни виявиться стійкішим, ніж інших.

(Пане Снайдера з 2008, ви й гадки не маєте…)

Попри те, що націоналісти змальовували обʼєднання як наслідок вибору простолюду, жодне національне питання не розвʼязали завдяки народному волевиявленню.

Оце Тимошенко раптово вигулькнула в примітках)

А тут треба собі нагадувати, що оригінальне видання вийшло у 2008 році (і зрозуміти, наскільки ми тепер інакші)

Отто мав візії і для інших народів, які розпочали свої історії за Габсбурґів, - зокрема для українців. Наприкінці 2004 року він заявив, що майбутнє Європи вирішуватиметься у Києві та у Львові

Холодна війна тривала досить довго, щоб видатися вічною, а закінчилася так раптово, що непросто було збагнути, як розпоряджатися нововіднайденою свободою.

Треба пошукати автобіографію Аліції

[Австрія] була багатою, успішною, демократичною і мала цілковито шизофренічні погляди щодо власного недавнього минулого

Він звікував життя так багато та химерно, що власна епоха була не для нього

Радянські закони не мали обмежень в часі і просторі, сягали на десятиліття в минуле, до пори, коли ще й Радянського Союзу не існувало, і назовні - до територій, над якими Москва ніколи не мала суверенності.

Їх допитували в міністерстві державної безпеки на Володимирській. То була чи не найгарніша з вулиць на київських пагорбах. Саме в таких місцях будують палаци та тюрми.

Мільйонам європейців, які пережили Гітлерову імперію, важко було прийняти думку, що тепер британці з американцями просто так покинуть їх під Сталіновим пануванням.

Відень - місто музики, але лише якщо музика не надто гучна.

Всюди, де Радянський Союз погоджувався провести вибори, його очільники сподівались, що місцеві попихачі їх сфальсифікують.

По-своєму архикнязь робив те, чим після німецької капітуляції займалася вся Європа: збирав з уламків дуже недемократичного минулого програму демократичної дії