Status Updates From Thinking the Twentieth Cent...

На початок Другої світової війни було набагато більше людей, ніж ми воліли би, для яких значущим був вибір між фашизмом і комунізмом — і фашизм усерйоз розглядали як альтернативу.

Відлік часу десятиліттями чи століттями так важить у людських справах саме тому, що його придумали люди. Люди серйозно сприймають перехідні точки, чим надають їм значущості.

Навіть із найдурнішого запитання журналіста можна зробити щось розумне. Але годі провести варту запису розмову з кимось, хто не знає, про що говорить, і не розуміє, що ти кажеш йому.

Американці збентежені й розгнівані, бо їх багато чого не влаштовує, але досі не настільки налякані, аби щось із цим робити - або зростити політичного очільника, здатного урухомлювати їх у той бік.

Почалася нова доба страху. Вже немає відчуття, що вміння, з якими ти приходиш у професію чи на роботу, залишаться актуальними впродовж усіх твоїх років праці.

Останніми роками […] американські громадяни виказують, як на мене, страхітливу байдужість до зловживань конституцією і порушення прав з боку уряду, доти це не зачіпає їх особисто.

Найважливішим моментом здається саме створення середнього класу. Без нього є тільки люди, які не хочуть платити податків, бо прагнуть бути багатими, і люди, які не бачать сенсу платити податки, бо вони вже багаті.

Але одна річ — визнавати людську недосконалість, а геть інша — немилосердно експлуатувати її, замість розвивати соціальну політику.

Одна річ — сказати, що ми гарантуємо всім роботу. Зовсім інша — сказати, що ми гарантуємо всім пенсії.

Стабільність означає, зокрема, що людина може мати приватне життя — сферу, де тебе турбують тільки власні справи, які ти можеш більш-менш передбачувано владнати.

Сама думка, що люди, не змушені подорожувати в товаристві інших, однаково виберуть саме цей варіант — звісно, з урахуванням статусної чутливості й фізичного комфорту, - виявилася революційною.

Але для інтелектуала писати й говорити, цілком усвідомлюючи обмеженість свого впливу, - дивна й безглузда справа, принаймні на перший погляд. І все-таки це найкраще, на що ми можемо надіятися.

У страху багато різних шляхів. Він уже не такий простий, як давня тривога, що по тебе прийде король, комісар чи поліціянт. Тепер ідеться про небажання перечити власній спільноті:

Між внутрішньою політикою і міжнародною міццю Сполучених Штатів — провалля, небачене в жодній великій державі минулого.

Легко сказати, що нам не подобається кидання відьом у річки чи що ми не любимо Гестапо. Але нам не завжди зрозуміло, як висловитися проти, скажімо, кліторектомії у Східній Африці: ми боїмося образити чиюсь культуру.

Питання добра і зла для нас простіші, якщо явно стосуються іншого часу (чи місця).

Словом, її біда не в тому, що вона бреше: усі брешуть. Її біда в тому, що в неї хибна мотивацІя.

Видимість компетентності полягає в умінні щотижня поверхово коментувати будь-яку суспільну подію в такій манері, яку читачі звикли сприймати як обізнане тлумачення.

Схильність масової демократії плодити посередніх політиків — от що мене непокоїть. У сучасних вільних суспільствах цілого світу абсолютна більшість політиків - нездалі.

Греки знали, що демократія навряд чи піддасться чарам тоталітаризму, авторитаризму чи олігархії, набагато ймовірніше вона поляже жертвою зіпсованої версії себе самої.

Ми як інтелектуали чи політичні філософи можемо опинитися в ситуації, коли нашим головним завданням буде не уявляти кращі світи, а думати, як запобігти гіршим.

Інтелектуальна діяльність трохи подібна на зваблення. Якщо напролом іти до мети, то майже напевно зазнаєш невдачі.

Інтелектуали, які мають доступ до медіа й гарантовані робочі місця в університетах, у часи політичного неспокою несуть особливу відповідальність.

Контекстуалізація — це частина пояснення, і відмежування себе від предмета задля його контекстуалізації відрізняє історію від альтернативних, не менш легітимних способів тлумачення людської поведінки…

досвід, від уроків для третьокласників до викладання магістрантам у Берклі […] й так далі, навчив мене універсальної істини: молоді люди, які ще не знають історії, воліють, щоб її викладали в найбільш традиційний і прямий спосіб

памʼять існує в першій особі. Якщо немає особи, то немає памʼяті. Тим часом історія існує передусім у другій чи третій особі.

— Чи споріднені історія і памʼять? Вони союзниці? Вороги?
— Вони зведені сестри, тому ненавидять одна одну й водночас мають удосталь спільного, щоб бути нерозлучними.

Американцям важко прийняти думку, що вони не є найгероїчнішими воїнами у світі, що їхні солдати не воювали затятіше й не гинули хоробріше за інших.

У достовірному безладі значно більше правди й життя, ніж у вишуканих вигадках. Але, дискредитуючи хибні політичні заяви, ми зобовʼязані ставити щось на їхнє місце: наративну послідовність, звʼязне пояснення, зрозумілу оповідь.

Будь-хто, хай то дитина чи аспірант, перш ніж кинути виклик минулому, має знати, що відбулося, у якій послі-довності, з якими наслідками.