Status Updates From The Hugo Winners, Volume 3

"The Hole Man" Ларрі Нівен. Вельми цікаве хард сай-фай оповідання про астрофізику і чорні діри. Автор показав свою ерудицію. На жаль, чисто сюжетно - це лише непогана історія, але не більше.0

"Adrift just off the islets of Langerhans.." Гарлан Еллісон. Дивне і красиве оповідання, яке я, на жаль, так і не допетрав. Але, попри все, добре нагнало мені атмосфери якоїсь лімінальності, гарячкового марення, меланхолії. Дивно, просто дивно...

"A song for Lya" Джордж Мартін. Цікаво було побачити Мартіна поза його гайповим циклом Льоду і Полум'я. Дуже гарне оповідання, яке повільно розкривається все більше і більше протягом читання. Досить небанально обговорюються питання Любові, Бога, та що значить Бути Людиною. Як і багато хороших історій, залишає після прочитання меланхолійний післясмак.

От приклад: Урсула описує утопічне місто з усім добрим, гарним і прекрасним. Утопія, краще слово не підбереш. Бо пласка і нежива, нежиттєздатна. І тут. Авторка додає одну негативну деталь. І враз. Буквально протягом кількох речень це місто набуває форми і реальності, ніби виростає перед очима. Це буквально мене шокувало. Якщо ЦЕ не магія слова, то я не знаю, що іще так можна назвати.

Оу, що ця Урсула ле Ґуїн робить зі словами. Це якась магія, правильно Кінг писав. Коротке оповідання на 7 сторінок "The ones who walk away from Omelas" має дуже цікаву і складну морально-етичну складову, і фінал просто богічний. Але. Майстерність стилю і письменства ще в сотню разів краща.

"Deathbird". Загалом, це оповідання мені лиш краплю поступається іншому від цього автора, "I have no mouth but I must scream", яке було шедевральним.
І знову я зараз нию, що у нас Еллісона перекладене лиш 1 оповідання, зі всього його неймовірного доробку ((

Ох, Гарлан Еллісон "Deathbird". Ця історія дивовижна. І складна. Однозначно треба буде перечитати ще раз пізніше, бо я навряд осягнув усі аспекти. Оповідання-геніальна інтерпретація біблійної історії про створення світу, людини. Про Бога. Чому він божевільний, чому він величає себе з Великої Літери.
Про вмираючу Землю-Матір. І про Змія, про друга.

The girl who was plugged in. James Tiptree Jr. Як кажуть, шукав мідь, знайшов золото. Спочатку не дуже зайшло через дуже " панковий" стиль письма. Але ж далі відкрив, що по суті це оповідання - кіберпанк, і то капець який крутий. Ідея з перенесенням свідомості, загалом будова світу майбутнього, сам сюжет, все настільки класно написано, що я не передам словами.

R.A. Lafferty Eurema's Dam. Дуже дивне та іронічне оповідання, але якесь мені некомфортне. Історія про геніальність та тупість, чи це 2 сторони 1 медалі?
Мені не сподобалося.0

Frederik Pohl and C.M. Kornbluth. Цікаве і складне за моральною тематикою оповідання. Ще й фінал написаний так, що кінцеве рішення залишається за читачем. Подобаються такі теми з напрямків біоетики/медичної етики, та й загалом, загальнолюдської етики.

Poul Anderson "Goat song". Дещо заскладно, але так красиво і сумно написане оповідання. НФ переосмислення історії Орфея та Еврідіки. Написано так, ніби баладу слухаєш. Розмисли про смерть та важливість її усвідомлення для Людини були цікавими та щемкими. Дуже класне оповідання.

"The word for world is forest". Неймовірно глибока і багатогранна історія. Просто довершене фантастичне припущення про те, як працює розум мешканців Нового Таїті. І те, як це все обігрується у сюжеті - я не маю слів (і напевно, ерудиції) це описати. Однозначно перечитуватиму ще раз і не раз, українською та в оригіналі, бо впевнений, пропустив достатньо.
Загалом - давно не був так приголомшений мистецтвом Слова.

"Inconstant Moon" Larry Niven. Вельми непогане та цікаве оповідання не пост-апокаліпсис, а прямо-зараз-апокаліпсис) Все досить науково та астрономічно правильно. Згадуючи оповідання Нівена у попередньому томі, розумію, що мені дуже імпонує його стиль письма та ведення оповіді, а також скурпульозна науковість. Додаю в плани прочитати його більше.

"The Queen of Air and Darkness" Paul Anderson. Я просто вражений до глибини душі. 1) неймовірно прекрасне мовою та сюжетом оповідання. 2) майстерне поєднання нф та легенд про фейрі. 3) вражаюче цікавий психологізм оповіді. 4) глибоко меланхолійна атмосфера, оповідь у процесі читання викликає у мене таке ж відчуття, як споглядання зір уночі наодинці.

"Slow sculpture" Theodore Sturgeon. На поч. трохи незрозуміле оповідання, яке наприкінці виявляється дуже красивим. Я просто у захваті від краси кінцевої алегорії, яку подає автор про те, як вирощувати бонсай та про стосунки між людьми.
Також тут бонусом іде цікава нф складова, та непогана мораль про суспільство.

"Ill met in Lankhmar" Fritz Leiber. Дуже цікаве оповідання, я насолоджувався кожним словом, кожним описом міста з його димними брудними вулицями, магами, гільдіями злочинців, прекрасними дамами, пригодами і небезпеками. І тут я з печаллю усвідомив, наскільки мені не вистачає подібного жанру у нас на ринку. Дуже хочу цей цикл Лейбера, а також Конана українською. Видайте, хтось, будь ласка!

"Ill met in Lankhmar" Fritz Leiber. Хоч і збірка мала б бути науково фантастична, але тут є приємне відхилення від курсу у бік неймовірно якісного зразка sword& magic. Фафгрд та Сірий Мишолов сподобалися мені ще у коміксі, який колись у нас виходив, а тут розповідається як наші герої вперше зустрілися.

Fritz Leiber "Ship of Shadows". Друга частина оповідання у рази цікавіше, тут наш герой нарешті отримує можливість бачити, і ще дещо. Стається конфлікт з Коронером, відкривається таємниці дивних викрадень на кораблі, та що з Землею. Оповідання не мало б мені сподобатися, але таки йому вдалося вразити. Дуже цікава ідея постапокаліпсису у космосі.

Fritz Leiber "Ship of Shadows". Якесь воно трохи занадто нью-ейджівське, чи що. Починається геть незрозуміло і завуальовано, з купою модифікованої і вигаданої лексики, тож читалося важко. Ближче до середини, стає зрозуміло, що події відбуваються на космічному кораблі, у невагомості. Звідси дивні терміни і поведінка. А ще є розмовляючи коти і пси, і страшний Коронер.