Status Updates From Desplegarás la memoria

хоч я і любила школу і в мене не було з нею поганих спогадів, але після вступу в університет усвідомлюєш, що це місце - це пекло, обмежене середовище, де про внутрішнє зростання не може бути і мови

відчуваю,що якби ця книга трапилась мені роки два тому,то я б змогла проникнутися нею,адже написане дуже резонувало з моїм настроєм і підходом до життя,але зараз я маю вже інший світогляд і мені це видається не підходящим

намагаюсь читати це, але думками я все ще сподіваюсь, що десь з-за сторінок вилізе Яків батькович з його Шапочкою, і я продовжу читати їхню історію

“Je to čtrnáct a občas po nocích brečíš. Nedokážeš přestat snít o tom, o kolik by všechno bylo lehčí, kdyby ses chtěl dotýkat Kláry, Aničky, Terezy, kterékoliv z holek u vás ve třídě, anebo byl jednou z nich.”
To je bolavý:(