Status Updates From Іван і Феба

Він забув, куди їхав, забув, на яку самоту погоджувався, коли вирішив повернутися додому. Не знав, що втримувати в собі Україну — це зусилля волі, це постійна робота.

У тому середовищі всі читали самвидав і тамвидав, зналися з митцями рівня Параджанова, ходили до Чубая, дружили сімʼями і взагалі трохи скидалися на касту, закорінену як у звичаєвості[…], так і в спротиві радянській системі.

…помалу до проїзду сповзлася компанія, переважно студентська, хоч і неабияк розбавлена місцевими митцями, читцями - аж хотілося сказати, що мерцями, зважаючи не так на поважний вік, як на нездорову шкіру лиця в декого із присутніх

Деякі з цих кімнат були заселені студентами - нелогічні, химерні, як повороти долі в часи епохальних змін.

Видно, не було наказу «згори», а чому - невідомо; цілком можливо, що й «нагорі» не знали, що робити з людьми, які просто сидять на граніті та голодують. Бо ці люди оголосили голодування, а більше нічого і не робили.

Багато є мертвих, а ще більше - живих, і ми будемо живі, ми будемо славити живих, доки є сили.