Status Updates From До безпечних берегів

Зусилля волі, яким вона розтягувала вуста в усмішку, було таким явним, ніби вона поштовхом відчиняла вікно, що заклинило.

Коли йому набридали англійські зими й англійська політика, знаєш, що він робив? Клав до рота оливку, щоб повернути спогади про Італію.
(Про Мілтона)

Юність не має нічого спільного з хронологічним віком. Це чаc щастя й сподівань.

– Парасольку? Для прогулянки в лісі? Дятли помруть зі сміху.

Спогади, збагнув я, зазвичай наполовину складаються з фантазій…

Котлета по-київськи, сальтимбока, еска-лоп-де-во — хай що воно було, то були страви цивілізованої кухні, такі ж далекі від нашої повсякденної їжі, як манна небесна від печеної картоплі.
———
Смакую письмо Стеґнера…

Мій розум підхоплював уривки розмов, які вона вела під час чаювання з тостами з корицею, і причіпляв до стіни на потім, як бенгальська жінка, яка збирає свіжий коровʼячий послід, щоб висушити його на сонці й згодом розпалити вогонь

Отже, це і є родючий ґрунт для дружби? Нашу увагу привертають тільки ті люди, які вважають нас цікавими? Невже всі ми дзижчимо, дзвенимо чи спалахуємо тільки тоді, коли люди натискають на кнопку нашого марнославства?

Ти можеш планувати що завгодно. Можеш списувати блокноти схемами й задумами. лежачи вранці в ліжку. Та одного дня за якісь лічені години чи навіть хвилини усьому, щоти собі запланував, усьому, до здійснення чого наполегливо йшов, може настати край так само, як настає кінець слимакові, коли на нього ллють соляний розчин. І аж до тієї миті, коли ти розчиняєшся в піні, ти віриш у те, що в тебе все гаразд.

Сприятливий поворот долі станеться. Я отримаю Пулітцерівську премію. Книжка розійдеться численними примірниками. Редактори журналів приходитимуть до нас додому з простягнутою рукою.

(мені хоч і подобається автобіографічна складова історії та описи природи, але всі герої якісь страшно неприємні🙈аж вдавити хочеться ту четвірку)

коли навколо обмаль гідних чоловіків, щоб рухати світ уперед, жінки цілком здатні зайняти їхнє місце

Ми наробили чимало помилок, проте ніколи нікому не ставили підніжки, щоб просунутися по кар'єрній драбині, жодного разу не зрізали шлях, начхавши на правила, коли це зійшло б нам з рук. Ми всю дорогу бігли, жадібно хапаючи ротом повітря.

Це так нудно, що доводиться чергувати з "Грою престолів".