Status Updates From Про тиранію. Двадцять урокі...

Thought provoking and relevant. I especially appreciated the discussion on politics of inevitability and eternity - highlighting the importance of studying history to inform current and future politics.

Герой роману Дейвіда Лоджа каже: ти не знатимеш, що кохаєшся востаннє, коли кохатимешся востаннє. Так і з голосуванням.

Однак сенс цих слів був інший: людська природа така, що американську демократію слід захистити від американців. Тих, що спробують скористатись свободою, яку вона дає, щоб покласти їй край.

«…Здобувши владу в європейській державі, люди схильні ставати кращими, відмовляючись від свого радикального опозиційного образу».

Саме інституції допомагають нам залишатись порядними. Їм також потрібна наша допомога. Не називай їх «нашими інституціями», якщо не зробив їх своїми, діючи від їхнього імені.

Добре, що Снайдер переїхав, звісно.

У такі часи, як нинішні, люди поспішають зробити те, чого, як їм видається, запрагне «сильна рука» при владі, перш ніж їх навіть про це попросять.

Сучасні американці не розумніші за європейців двадцятого століття, які споглядали, як демократія піддається натискові фашизму, нацизму й комунізму.

Хе-хе. Якби у нас все було інакше, за цим всім було б цікаво спостерігати

Спираючи демократичну республіку на закон, творячи систему стримувань і противаг, батьки-засновники прагнули вберегтися від зла, яке вслід за античними філософами називали тиранією.

“Americans today are no wiser than the Europeans who saw democracy yield to fascism, Nazism, or communism in the 20th century. I want advantages that we might learn from their experience. Now is a good time to do so.”