Status Updates From Повстання в пустелі

я заявив, що ненавиджу відповідальність — очевидно, що позиція сумлінного радника буде відповідальною — і що все життя мені були цікавіші предмети, ніж люди, а ідеї цікавіші, ніж предмети.

Серед племен у зоні бойових дій стояло нервове піднесення, яке я, мабуть, приписав би всім національним повстанням, і воно дивувало тих, у чиїх країнах боротьба за національну свободу була так давно, що вже втратила смак.

Куль вони не боялися, та й смерті, по суті, теж: просто сама ідея загинути від снаряда здавалася їм нестерпною.

Людина, яка добре воює сама по собі, загалом є поганим солдатом; тож ці чемпіони, як на мене, були зовсім непридатними для муштри. Проте якщо надати кожному власний легкий кулемет
типу «Льюїс», вони могли б утримати свої гори.

Проте існувало побоювання, що він виснажиться, постійно намагаючись дотягнутися до чогось вищого за реальність, або що загине від надмірної активності.

Якби він мав силу здійснити свої мрії, то міг би зайти дуже далеко, адже був повністю відданий своїй справі й жив тільки заради неї.

Проте чотири гармати були старими 20-річними «Круппами» з дальністю стрільби лише три тисячі ярдів. До того ж їхні обслуговувачі не вирізнялися ні кмітливістю, ні бойовим духом для нерегулярної боротьби.

Прибуття підкріплення викликало радість серед арабів, які вирішили, що тепер зрівнялися з турками у військовій силі.

…по-друге, збереження життя і честі дітей, які ще не можуть битися нарівні із чоловіками, по-трете, збереження неушкодженим майна, що неможливо забрати.

Жах від турецького способу ведення війни шокував усю Аравію, адже головними законами арабської війни, по-перше, була недоторканість жінок,…

Фахрі та його солдати билися разом і добре знали мистецтво як повільного, так і швидкого знищення — вони вже застосовували його під час вбивства вірмен на півночі.

Оце беру і зшиваю історію докупи в себе в голові

Здавалося, що в цьому місці не залишилося жодних ознак життя. Тут не було палючої спеки, але висіла волога, і відчуття вікової втоми та виснаження, якого більше ніде не знайти.

вирушили оглядати визначні місця під керівництвом Янґа, Вілсонового помічника — чоловіка, який бачив багато хорошого в минулому, але мало хорошого в теперішньому.

Він мав помітний блиск в очах, і хоч йому було
лише тридцять п'ять, починав набирати вагу. Можливо, через те, що забагато сміявся.

І якби Міністерство закордонних справ тримало себе і свої руки взаємно поінформованими, наша чесна репутація так би не постраждала.

Коли нарешті пришвартувалися в зовнішній гавані Джидди, ми опинилися в білому місті, що висіло між палаючим небом і власним відображенням у міражі, який ковзав над широкою лагуною.

Хтось із них попросив собі примірник, й із цього прохання природно виникла ідея розкішного видання із численними портретними малюнками, яке мало б бути опубліковане за передплатою за високу ціну.

Цю книгу я написав 1919 року і невдовзі надрукував в Оксфорді на газетному верстаті не заради публікації, а для себе та друзів.