Status Updates From Історія, варта цілого яблун...

«Іноді мені здається, що десь поряд стоїть вавилонська вежа і люди стали глухонімими вавилонянами, не здатними почути інших. А коли люди не здатні чути, вони хапаються за зброю. Вони готові вбити через своє нерозуміння.»

«Їх страшенно дратувало, що ніхто тут не знав російської, що ніхто не звеличував Сталіна й комунізм. Їх обурювало, що до них ставились як до рівних, а не як до обраних Жовтневою революцією встановити найдосконаліший у світі лад.»

«Колись люди вміли жити зі смаком, думали не тільки про зміст, а й про форму. Краса відігравала величезну роль. Потім усе стало пріснішим. Мені здається, що красу за радянських часів хотіли знищити як таку. Щоб усе було практичним»

«В його тілі стирчав ніж. Клім тихо промовив: «Он на нас напал. Ми толька защіщалісь». Тоді червоноармієць нахилився, витягнув із плоті ножа, витер його об рукав своєї шинелі і повторив: «Он на нас напал. Он сразу нас не взлюбіл».»

«Розумієш, поки ми навчаємось у школі, нас знайомлять тільки з класиками, а тим часом десь зовсім поряд, через квартал сидить на лавці під міськими каштанами й годує голубів живий майбутній класик.»

Читаю про "визволення" Буковини червоноармійцями і наче дежавю. Змінити рік на 2022 і хоп - готова сучасна історія будь-якого окупованого міста. Дивно, страшно, сумно.

Багатьом людям бракує навиків спостерігача за власним життям, за самим собою, за процесами навколо себе. Більшість людей живе не дивлячись на себе збоку, не виходячи за рамки свого тіла та орбіт власних очей. Водночас, так звані зовнішні спостерігачі захоплюються спостереженням, аж забувають, що треба ще й жити.