Status Updates From Do Not Say We Have Nothing

A lesson in how to start a novel:
“In a single year, my father left us twice. The first time, to end his marriage, and the second, when he took his own life. That year, 1989, my mother flew to Hong Kong and laid my father to rest in a cemetery near the Chinese border. Afterwards, distraught, she rushed home to Vancouver where I had been alone. I was ten years old.”

Це ж треба мати таку майстерність, щоб передати долі тисяч людей через одну родину. Ті люди, які втомлюються від цієї книги геть нічого не розуміють. Це майстерність неймовірної точності

✒ "Тя не се страхувала. Само дето, помислила си, оставяйки устата му да намери нейната, копнея за твърде много хора, думи и неща."

Ми не маємо боятись власних голосів

Це найкращий книжковий досвід цього року. Музика, яка переходить в слова і пов'язує минуле, теперішнє і майбутнє однієї, великої родини

Речення несли її вперед, немов ріка або музика

Trying this again. I stopped 93 pages in when I first read it, bored to tears. Let’s see how it hits 10 years on…