Status Updates From Subway Slayings (Memento Mo...

Ной та Еверетт це дуже життєва ситуація. В мене просто розривається серце від того як воно складається зараз. Як шлюб просто вичерпує себе і люди перестають чути одне одного, хоча колись кохали. Мабуть я буду в меншості, але мені шкода Ноа. Так, він не ідеальний, так він зривається дуже часто. Але я відчуваю його біль та безпорадність

Еверетт це щось із чимось. Такий рівень інтелектуального гумору та сарказму у поєднанні з холодною байдужістю. І це його вміння принижувати людей 🙈 Цікаво читати, але я не хотіла б потрапити йому під руку

Дуже поетично та інтелектуально, але без зайвого перевантаження. І такі нюанси розкидані то тут то там по всій книзі

«Larkin had chosen green derbies with an elongated toe in a shade he’d thought to himself as split pea soup, until Doyle had made a passing comment one day about liking “those chartreuse shoes,” because of course the artist would say chartreuse in an everyday conversation without any trace of sarcasm»

Абсолютно нікому непотрібний факт, але чогось захотілося поділитися.
Я дуже розумію Еверетта з його "даром". В мене не те що феноменальна пам'ять, але доволі хороша як для середньостатистичної людини. І до певного моменту це в житті допомагало, але з віком дуже сильно стало виснажувати. А коли щось забуваєш, то сприймаєш це як катастрофу, бо не звик до такого. Не уявляю як він живе з гіпермнезією

І одразу беруся за 2. Не підведи, красуне 🤞

Memento Mori, Book 2 is a solid continuation of the series—tight pacing, sharp character work, and a mystery that builds naturally on everything established in Book 1. It keeps the emotional weight, the tension, and the momentum that made the first book hit, while pushing Everett and Doyle into deeper, more dangerous territory.