Status Updates From Drie zomers

Перед світанком її осяяла думка, що вона любить Маріоса. Зрештою, саме тому вона й вийшла за нього заміж.

Усе це змушувало її думати, що вона не створена для такого життя, а для якого життя вона створена - не могла відповісти й сама.

— Ти не можеш їх зрозуміти, — повторила вона. — У них є якісь ідеї...
— Сьогоднішні діти мають великі вимоги життя, — сказав батько. — І відвагу, і незалежність...
— Це дуже небезпечно.
— І прекрасно.

Щоб хтось прийшов до тебе, ти маєш сама зробити крок йому назустріч.

Яніс слухав так, як слухають оповіді іншої людини про щось минуле. Тоді вона замовкла з остраху, щоб це віддалене слухання не зробило віддаленим і її власний спогад.

Дорогою намагається згадати, що говорять великі філософи та великі лікарі про жіночу душу. Теорії плутаються в його голові, йому не вдається повʼязати їхні слова із життям.

Я хвилююся, коли чую розмови про людські життя, про події та про найпростіші речі — я відчуваю, що вони мають значення більше, ніж те, що сталося насправді, — якесь продовження.

Чоло мав широке, опукле, а волосся - світле, підстрижене дуже коротко й зачесане догори. Коли здіймався вітер, воно ставало сторчма, наче голки їжака. Він не був красенем, але мав гарні руки.

Як насправді хтось може цілий вечір вчити анатомію, впорядковувати у своїй голові вивчене, наче розкладати речі по шухлядах у шафі,а потім на нього раптово находить бажання схопити в кулак відблиск,і це бажання настільки болісне?

Яким буде наше життя потім, запитую себе, що ми будемо робити? Бо треба щось робити, правда ж, Маріє?

Мати ніколи не доходить до гніву, вона зупиняється перед, і це жахливо, це ніби душить тебе.

— Візьми книжку або вишивання, — каже мати. — Мені не подобається бачити тебе зі складеними руками.
— Не можу.
— Що означає «не можеш»?
— Це означає, що не можу.

- Ти когось кохаєш, Маріє?
- Ні, - відказала та. — Але я хочу заміж.

Вона притягнула його до себе з усією силою, хотіла, щоб боліло сильніше, ще сильніше, хотіла, щоб катастрофа мала красу досконалості. Їй здалося, що вона раптом піднялася на вершину гори й побачила всю красу світу.

Він був таким цілісним — наче шматок скелі, наче шматок гарно обтесаної скелі.

Тут будинки знову стояли щільно. Їх було приблизно сорок, один біля одного, наче вони зібралися докуни через страх самотності, так само як люди.

Його очі мають ту лагідність і спокій тварин, що ніжаться на сонці на великих луках, або сарн, які розгублено блукають лісами. Але він не вміє лагідно говорити.

Це була жінка із сивим чи світлим волоссям та блакитними очима ангела й поглядом демона.

Ми, які жили серед мурах, ящірок і жаб, завмирали перед хвилями. […] І бажали, щоб нам на шляху трапився вир, який би дав нам насолоду смерті, але без того, щоб ми насправді померли.

О, тут є дуже цікаве авто. Так хочеться взнати, що саме це за машина

Знаєте так багато всього і не знаєте, як зʼявляється веселка...

Тепер ми виросли, нам ніяково просити батька почитати, а йому ніяково починати самому.

Дім батька негарний. Має довгий і незатишний коридор, із якого двері ведуть до спалень. дальня темна. А кухня — брунатно-сіра, складається враження, що, скільки її не прибирай, вона не змінить кольору.

Я розповідаю про клініку й таверну, тому що спогад про дім батька повʼязаний зі змішаним запахом ліків і вина, […], і ще з думкою про те, як народжують жінки, слухаючи пісні з таверни, і як співають там, чуючи жіночі крики.