Марина Качинська 📚 > Recent Status Updates

Данте, який вперше хворіє це так …по-чоловічому))))) 37,2 і все. Він помирає. І звичайно, Алесса, коли хворіла, то їй не так було. Звичайно, він ось тут і зараз помре)
Ох уж ці чоловіки. Данте, вітаємо у реальному світі!)

Офіційно, сцена з кинджалом та одягом одна із най гарячиших та мило-кумендих за всі 2 книги поки. Хоча можна сказати без жодного доторку))
Алесса - мої оплески!

По-дитячому, чи гра, хто 1-ий поцілує? ТАК! Дивний хід? Так!
Чи повернуло це хімію цих двох? Так! Так! Так!
Господи, ох і дівка! Як же вона знущається з нього!
Господи, він цей кинджал до кінця життя буде згадувати. Та одинокими вечорами

У авторів фетиш якийсь на сцену, де хлопець стає на коліна, щоб пристебнути кинджали на стегно дівчині.
І, о Господи, мене кожен раз це так чіпляє )))
Якже це романтично та сексуально!

Я слухаю аудіо книгу, і це той рідкий випадок, коли мені дуже подобається начитка та голос, але я ніфіга не розумію, що тут відбувається!
Сумбур поки якийсь
Може такого роду книги, справді, легше читати для сприйняття, ніж слухати

Ай молодець! Ось так треба показувати, як це боятися за когось! Постійно! І як це, коли такі твої почуття не розуміє інша людина, наражаючи себе спеціально на небезпеку!
Аллеса, мої оплески!

В цій книзі я вболіваю за Калеба з Адріком.
Їх гумор та взаємодія!
Це щось просто!!!!
І якщо це не романтична лінія нова, буде, звіздець як прикро)

Данте та Алесса - страждають, кохають, скиглять. Поки таке, якщо чесно

- Мені знову доведеться ділити кімнату з Адріком? Він же твій брат. То ти з ним і залишайся. (Сказав Калеб)
— Ходімо, сусідику, — Адрік з посмішкою підійняв свою
сумку. — Зверху чи знизу?


Бляха, якщо це все даремно! Я не знаю що буде

Є у мене здогадка, що це дядько, який виховував Арчера.
Чомусь, я майже впевнена, що це він. Тоді все логічно. Це трилогія про трьох родичів. Два брати і неочікувана сестра.
Хоча, це може бути батько Гейджа, а він йому не рідний син)

Господи, жодного світлого промінчика тут…
Потрібно однозначно попередження, що ця книга може спричиняти депресії

Йобтвоюмать, тут українці!
Реально українці. Господи, простіть за спойлер, але мама Таллі і виходить Таллі сама українка.
Причому, знаєте, такі емігранти з 70-х без права голосу
А взагалі, автор вирішив просто побити рекорд по драмі

Так, мені дуже подобається зараз інтрига з батьком …
Вони перестали тупо шуткувати, стало краще
А ще, бляха, вони готують разом!

Таааа, перша книга була значно сильнішою!
Тут по суті кожну подію одну і ту ж роздивляються з різних ракурсів. Менше динаміки. І дуже депресивно. Ніби Кейті прям реально була центром Всесвіту, а вони так, ніхто. Всі в депресії

Все, беру свої слова назад. Хімія шалена. Бляха, знову це заборонене кохання! Аааа!
Я навіть не хочу звертати уваги на цей дит садочок з сумнівів кожного з них
Ой, ну і сюжет закручується цікаво, до речі!
Бляха, і завтра на роботу! Блін

Бляха, як засватані ці двоє
Поки так не вистачає тієї хімії, але, на те є причини.здебільшого бикує Данте
Проте, я тепер дуже хочу пару Адріка та Калеба, вони ж будуть разом? Так?
Ну і гумор, божечки, він шикарний!
Ну і партія Богів теж

Я все більше і більше розчарована автором та книгою. Яка ж вона депресивна. Все давить та давить на сльози.І я не розумію, що за прикол у американців, чому всі, хто в депресії себе неодмінно ріжуть? Більше ніяких інших проявів цього стану немає? Дуже депресивна книга, прям дуже

Ой, ще мій не зовсім улюблений троп про одну ніч. А тут буквально, ввечері зустрілися, під ранок переспали. Сцена 18+ не погана, але в інше, дійсно, поки не віриш. І підколи, автор, чесно, намагається, але наче два додіка зустрілися )))

Для мене поки найслабша книга. Якось все картонно, шаблонно, награно. Перша зустріч, знову цей струм, і ні щ ким до цього такого не було. І наче майже у кожній книзі так, але тут просто не віриш в це. Поверхнево. Навіть ці підколи

Я до того, що наче і пише автор добре, і тема класна. Але, як на мене, зараз, це той випадок, коли ось, ця книга зайва. Ну на цей момент. Автор ніби не знає про що писати більше. Давить давить, але замість сліз виганяє в депресію якусь

Щоб ви розуміли, до цього моменти ми всі продовжуємо оплакувати смерть Кетті.І перечитувати той самий день її похорон, але щ боку її чоловіка та Таллі. Плюс додалася містична складова, з її духом та розмовами у переході крізь світи

Те, що ти можеш жити без когось, ще не означає, що ти цього хочеш.

Можливо,питання не в тому, чи потрібен тобі хтось у повсякденні моменти життя.Питання в тому, хто потрібен тобі в складній ситуації.І річ не в тім,що без цієї людини ти не витримаєш. Річ у тім,що тобі легшає,коли саме ця людина поруч.

Ось чому я не читаю такі книги …
Блчть

Автор, собака, дуже довго давила сльози…давила, давила…
А я ревіла та ревіла …
Заборонений прийом!
Це підло!

Якого хера в таких книгах вставляють завжди трагедію?!!!
Якого блять хера?!!!

Я мабуть ханджа, але, чесно, не знаю, як після того, що вони спали з іншими рік, потім знову зійтись. По типу, таке, хоча вона на паузі, не вважається зрадою? По типу, потім не буде ще більшої недовіри та порівнянь? Сумнівів?

Мені так подобається цей родинний вайб.
Господи, бабця мій топ просто ❤️

Так прикольно, він наче в усіх листах за нею сумує в користь себе, що мовчав про те, що не подобалося. А в неї вийшов якийсь агресивний перелік претензій. Тю.
До речі, що це за анекдот про черниць?!

Бляха, це противозаконний прийом - не відправленні листи на пошті, це, трясця удар нижче поясу!
Так, автор знову потрапляє в улюблені, поки що…
Хоча книга і не притаманна їй

Блять, ну що не можна було б придумати іншого приводу! Ну що за дитячий садочок, господи. Ну реально.

Є на стільки фундаментальні та глибокі книги, що навіть коментувати не хочеться.
Ось ця саме таке. Я б не сказала, що підтримую позицію когось з дівчат, але я на 100% кожну з них розумію. В чомусь одну, в чомусь іншу. Немає слів