Марина Качинська 📚 > Recent Status Updates

Цей момент з плоскогубцями …фууууууу

Ой, як складно да ладно все у нас виходить.
Тут нізащо, ані за будь-яких обставин ми все це з весіллям зупинити не можемо. А тут, а давай все. А давай…піздець. Раніше ці думки якось і голову не приходили до них.

«Ти не чекаєш своєї черги заговорити, — пояснила Шахразада. — А справді слухаєш».


Гарно сказано. А дійсно, ми здебільшого тільки чекаємо своєї черги заговорити …

Артан моє відкриття цієї книги!))
Обожнюю таких персонажей)
Високомірний, зухвалий гівнюк, який проявляє шляхетні риси.
Ще й пісець який могутній!
А їх взаємодія з Шазі …офігезна!

Це було гаряче. Це було брудно. Це було…уххх. Вперше за книгу я реально кайфанула. Пробачте. Господи, я була горіти в пеклі)))

Ну, дівка молодець…
Як кажуть, чим вище кохання ти нижче поцілунки…
Він сам охренів від такого подарунку …не найоригінальніший, але найактуальнішій на всі часи 😂😂😂😂

Оце так поцілунок, оце я розумію
Оце я перечитала 5 разів

А це хобі та історія з місцями, спогадами та ароматами від туди, які ти забираєш з собою та у вигляді парфумів. Крута! Це ж прям дуже класний стимул спогадів, ностальгії. Як музика, яка асоціюється

Оу, як неочікувано, у нього день народження про яке він не сказав і вона випадково у цей день дізналася))!

Я був генеральним директором багатомільярдної корпорації й колишнім членом організації вбивць, але навіть я знав: з рішучою матір’ю краще не сперечатися.


Це так мило 😂

Я так розумію тут мені цієї хімії вже не чекати, так?
Зараз Шазі буде рятувати свого Халіда, а він свою країну. І все це окремо…
Книга поки не гірше, але мені не вистачає їх 😭

Божечки - кошечки, Тінь…
Обожнюю, коли у великих злих дядь окрім дами серця ще є малесенька слабкість у вигляді тваринки)))

Оце так фінал блять …

Один з найкращих моментів з усіх романтичних книжок, що я читала!
Пізда! Знаючи її інше кохання, зробити такий вчинок…5 разів я перечитала це, 5!!!
Халіф ти в можемо гаремі, однозначно!!!!
Бляха, що за мужик, що за мужик!!!!

«Коли думаю про тебе — мені бракує повітря, щоб…»

А потім розмова з їхнього минулого розлилася довкола неї

«І як дізнаєшся, що зустрів ту саму — невловиму, невловиму?»
«Підозрюю, вона відчуватиметься як повітря..

Господи, ці листи. Коли чоловік так відверто розкриває в них душу…
Блять!

— Я ж казала тобі: не намагайся володіти мною.
— Я й не прагну цього.
— Тоді ніколи більше не говори, що проженеш мене. Я тобі не належу, і ти не маєш права розпоряджатися мною на власний розсуд.
— Ти права. Ти не моя. Це я — твій.

Є щось таке романтичне, таке стародавньо-інстинктивне в тому, коли монст, який закохався в тебе фігачить нападників, які посміли тебе скривдити. Кров, тіла..а я читаю і у мене мурахи від того, який він герой!)
Бляха, я його забираю

Вук у відчаї на весіллі своєї коханої…Це вже цікаво…

— Є одна річ, яку ти повинна знати про мене, Аяна, — сказав він, і його подих торкнувся мого вуха. — Я. Не. Ділюся.

Вук та кошеня…
Милотаааааааааааа

Та ну нарешті…!)
Чарівна бібліотека Вальгалли, де це б ще могло статися 😂
Не знаю, чесно, ну зовсім не чіпляє книга.
Читаю для галочки.

Я хочу когось, хто зміг би зазирнути всередину,
когось, хто привів би все в рівновагу. Рівню.
— І як же ти зрозумієш, що знайшов цю невловиму когось?
— Гадаю, вона буде як повітря. Така ж непомітна — але незамінна.

— Я не дурна.
— Поки що ні, Але це неминуче.
Бо коли зустрічаєш того, хто змушує тебе усміхатись так, як ти ніколи раніше не усміхалась,
плакати так, як ти ніколи до того не плакала…
тут уже нічого не вдієш — лишається піддатися.

Ми достатньо сильні, щоб підкорити світ голими руками,
але водночас дозволяємо якимось недолугим хлопчакам робити з нас дуреп.

Я звичайно розумію, але блять, якого ляха!
В такий момент?!!!
Ти, що взагалі кончена!
Халіфе, пробач її. Ну дура дівка…
Але який був гарний початок…ось таким мав бути її перший раз, а не там, що було…
Який же він…немає слів.

А ось і Майя…
Ось вона мені дуже подобається ❤️
Вже

— Сеїде? Пробач мені це останнє запитання. Але я маю знати — вона справді варта такого ризику?
— Насправді? Я не знаю…
— Але єдине, що розумію: я не пам’ятаю, коли востаннє чогось хотів так сильно, — тихо закінчив він.

Справді — дівчина- чума. І водночас — королева, у всіх сенсах цього слова.
Його королева.

Обидвоє зрозуміли, що загубилися. Назавжди.
Затонули в цьому поцілунку.
У поцілунку, який змінив усе.