Natalka Kravets > Recent Status Updates

Цілу ніч снилися створіння описані в книзі🙂
Клаааааас🥰

"Минуле ховається в пополуднях - там час виразно сповільнюється, засинає по кутках, мружиться, наче кішка на сонці, що просіюється крізь тонкі фіранки."

"Ми звикли до того, що їх немає поруч, але тепер їхня відсутність була безповоротною. Ми мучили себе думками про їхні страждання і не знали, що робити з власними. У нас не було ні тіл, щоб ховати, ні холодних рук, щоб востаннє торкнутися. Лишилися самі спогади."

... “You could betray me a hundred times over, and I fear I’d still fall at your feet.” ...🥹

“You are far worse than a thorn in my side,” he said, his dark eyes gleaming at her. “You are a knife in my heart.”
...
“And you’re a wolf I can’t outrun,” she whispered, closing her eyes against his touch. “Not even in my sleep.”
...
“Dreaming about me again?”...“How often do you dream of me, Rune?”

"He was thinking about how, now that he wasn’t allowed to have her, she was all he wanted. Maybe he was destined to want things forever out of his reach."

"Обхопивши руками його шию, Руна вигнулася дугою до нього. Говорячи йому, наскільки взаємним було це почуття. Що він не самотній у своїх бажаннях.
Якщо це була слабкість, то він хотів бути слабким.
Якщо це був гріх, нехай він буде проклятий у пеклі."

"In the beginning, there was darkness. Until the Seven Sisters laughed and a world burst into being. The sisters walked its waves and carved its shorelines. They breathed life into all things and bound the world together with love, goodness, and beauty."
❤️

For anyone who has ever looked for strength in others and found it in themselves.

"- Я полюбив не твоє обличчя. Не сумні очі, не м'які губи, не золоті веснянки, не вигини тіла. - Серце Келя пропустило удар, а шлунок стиснувся, нагадавши, як багато значили для нього і ці речі. - Я закохувався в тебе по шматочках. День за днем, крок за кроком, розмова за розмовою. Я полюбив ту твою суть, яка була милосердною, хоча сама не бачила милосердя."
🥺😭

"- Я не добрий. - Келю захотілося розплакатися. Він не був ні добрим, ні великодушним. Ні благородним, ні жалісливим. Він просто її любив, і це робило його кращим. Ось і все."

Якщо героїня втратила пам'ять, то цілком очевидно, що рано чи пізно виїде рояль з кущів. І я готувала себе до цього. Але те, що виїхало з кущів тут - розбило мене як і головного героя. Це виявилося настільки болючим і вражаючим, що я на декілька місяців відклала книгу, просто щоб змиритися з тим, що відбулося. Цей найнеочікуваніший для мене поворот всіх часів.

Дуже зимова атмосфера, дуже кровожерлива атмосфера🫢

"Her last thought, strangely rational as their bodies sailed through the air, was: This is no Beast, to lay such a trap for me. This is a hunter."

Неймовірне фентезі😍

"- У тебе... багато запитань... Я стільки всього могла б тобі розповісти... але не повинна. - У погляді жінки знову відбилося знання. - Усе досить скоро стане явним.
У Айли звело живіт. Чи могла оракул мати на увазі, що таємниця дикої виявиться розкритою? Ні!
- Але знай ось що, - промовила жінка. - Навколо тебе суцільна брехня і брехуни, Айла Краун.
Брехня і брехуни.
Хто ж?"

""Чого ти досягнеш, якщо вб'єш його?"
Тихий сміх тремтінням пронісся по моїх думках.
...Відплати...
"Але ти кажеш, що любиш його. І якщо він помре, ти втратиш його назавжди. І знаєш, що я тобі скажу, Рішайє: якщо ти вб'єш його, навіть якщо просто заподієш йому біль, то і мене у тебе не буде".
...А ти-то мені навіщо потрібна?..
"Тому що ти хочеш бути любимим, а я любила багатьох чудовиськ"."

"Ми викроїли в нашому житті ці маленькі особисті ніші одне для одного, але якимось дивом, завдяки властивому людям запереченню неминучого, не думали, що буде потім. Тільки зараз я вперше усвідомила порожнечу, яку ми залишимо одне в одному."

"Серце в грудях забилося сильніше, а пальці самі стиснулися в очікуванні.
- Напевно, це дивовижне місто, - проти волі прошепотіла я.
- О ні. Воно жахливе. - Макс посміхнувся. - Тобі сподобається."

На жаль чи на щастя, я не продовжуватиму читання. Головна героїня не перестає бісити, а точніше вона в моїх очах падає все нижче і нижче. Навколо відбувається повна дич, а герої тим часом всі з гг тойво,шпілі-вілі,трахи-бахи у всяких видах.

Про ритуал я взагалі мовчу, далі трошки СПОЙЛЕР,бо можливо комусь це треба знати. В неї буде інтимний зв'язок з батьком її любовного інтересу і він ще 100 василісків зиритимуть

Все йшло добре, поки не стало забагато сексуальних сцен там де хочеться щоб рухався сюжет. Дуже і дуже почала дратувати головна героїня в основному тому, що вона по суті зраджує😒 але це все подається під соусом: "ну ми ж в такому становищі де не зрозуміло нічого"
Ех, маю надію, що не закину і все стане краще, бо насправді цікаво як далі розвинуться всі інтриги

Мені продали цю книгу як дуже і дуже гарячу😅
Багато перчиків..ну ви зрозуміли🙂
Гадаю, що почати новий рік з хтивої книженції не така вже й погана ідея😄

Пізніше скажу чи це вирішила я чи шампанське в моїй крові😂

"Я часто думаю про те, як тоді жила. Що, якби я не вийшла за Роджера? Що, якби поїхала в Нью-Йорк і зайнялася модою? Ось про що я потай мріяла. Чи вирушила б на все літо в Париж, як обіцяв мені тато, коли я закінчила школу? Я думаю про ті часи і розумію, що була такою дурненькою.
— Так чому ж ти нічого цього не зробила?
— Я не розуміла, що вибір, який ми робимо одного разу, залишається з нами до кінця життя Меггі."

"— Любов — це не тільки краса, міс Маргарет. Мені здається, що саме тому мало хто з нею справляється. Люди не люблять випробувань. Вони очікують, що все буде гладко і яскраво, як на рекламних картинках в цих модних журналах."

"Ми всі були по вуха у лайні.
— Знаєш, до цього звикаєш, — заговорив Лоррет.— До цього всепоглинаючого відчуття загибелі, що насувається. Згодом воно стає фоновим шумом. Ти навіть не помічаєш його."

Можливо ця книга стане книгою року. Напевно моя коліжанка вже втомилася слухати мої голосові про те яка неймовірна ця книга😄

""Саеріс Фейн було двадцять чотири роки, коли вона померла. Чесно кажучи, вона мала померти набагато раніше, але дівчина так і не зрозуміла, коли потрібно здатися. "
Моя епітафія буде короткою і милою."

"Вони зневажали його за випалений сонцем одяг, брудну шкіру та темні кола під очима. Але в основному його зневажали за те, що будь-хто з них міг опинитися на його місці. Доля визначала де ти народишся в цьому місті».

"— Мене ненавиділи раніше. Але навряд чи любили. Хоча… думаю… хтось колись мав, бо я знаю, як любити.
— А ненавидіти? - різко спитав Кель, і його голос розлетівся по кімнаті. - Якщо ти не знаєш, як ненавидіти, звідки тобі знати, як любити?
— Мені не треба знати, як вмирати, щоб жити, просто відповіла Саша, і Кель не знайшов заперечень".

"Мертвим неможливо завдати шкоди, однак кожне тіло, хоч з якої причини настала смерть природної чи неприродної, є яскравою ілюстрацією людської вразливості та безпорадності. До мертвих у мене лише співчуття. Оголені та нерухомі, вони лежать переді мною на холодному металевому столі, не в змозі ні образити когось, ні захиститися. Усі труднощі, якими досі було наповнене їхнє життя, зникли, усі таємниці розкрилися..."

Зазвичай я не читаю про зраду в стосунках, бо мені тільки й хочеться бити головою об стіну того хто зрадив. Тут теж хотілося, але вже не хочеться (або хочеться трошки менше😅). Дуже гарно описано стосунки, почуття, врешті любов. Подобається головна героїня і як вона шукає себе і розмірковує про щастя🙂

"She’d schooled her features into exactly the girl they wanted to see: a young heiress so loyal to the Republic, she handed her beloved grandmother over to be executed. It was the role she needed to play now. Rune knew this was just the beginning.
But beneath the mask, her grief had cracked her heart in half."
Ця книга розбиває і зцілює моє серце💔
Хімія між головними героями неймовірна💖