Iryna’s Reviews > У попелі Вавилону > Status Update

«Ти виростаєш із дому свого дитинства, але підсвідомо віриш, що у тебе завжди десь є домівка. Звісно, вона зміниться з часом. Трохи постаріє. Але нікуди не подінеться. А тоді р-раз і її нема. І сильнішим за бажання залишитися стає тільки бажання відмотати час назад, до того, як усе сталося.»

Я не знаю з ким консультувались автор, але багато чого із цієї книги сильно перетинаєтся з моїм досвідом війни, і це просто розмазує мене по стіні.
І взагалі, ця книга поки що, це суцільний захват тим як майстерно це написано, як пропрацьовані деталі, діалоги і персонажі. Це топ із топів для жанрової фантастики. Там де більшість би писала інфодампову лекцію, Корі змогли пояснити все трьома фразами між персонажами.

«Мічіо сприймала історію як довгу низку несподіванок, неминучість яких стає очевидною хіба що постфактум.»

Не знаю як далі піде, бо бачу відгуки знайомих такі собі, але вступна частина натиснула на всі мої больові точки спричинені війною.

«Коли настає криза, ми всі природно об'єднуємося. Тоді це легко. Коли ж ситуація затягується, нам доводиться робити це через силу. І тому так важливо, щоб люди бачили, що вони не залишилися сам-на-сам із труднощами.»