Vita’s Reviews > Покора > Status Update

Ой, як мене розчаровує Алоїз Покора

Увау) який неочікуваний поворотік з порятунком
Прям романтіка)

"а в очах вояків я бачу те, що відчуваю сам,— свободу без надії"

"Я густо переплетений жмуток розпачу, страху, самотности і розгублености. Наді мною немає Бога, немає Бога в мені, немає біля мене людей, немає людини в мені. Я не маю нікого."

Ну, для мене поки що це найслабша книга Твардоха... але подивимось, що буде далі

"Гнів мого батька був гнівом злидаря, що гарує на багача. Гнівом рядового, що кладе своє життя на шальки долі за наказом генерала. Гнівом злидаря, сина і внука злидарів, котрі працювали для батьків і дідів багача. Гнів мого батька був гнівом людини, що живе в непроминущому світі, позбавленому як надії, так і шансів на переміну"

"Вийшов до світу, в якому я вже чотири роки добре знаю, яка мета мого існування, чому і кому служу, вперше в житті, але мені це знання більше не приносить такої полегші й радости, як приносило раніше, на самому початку війни."