Viola’s Reviews > Сталінські корови > Status Update

Мати Анни, Катаріна, цікаво описана жінка: зверхня до своїх бувших співвітчизників, називаючи їх бовдурами і баранами, покірними вівцями. Лупить доньку за те, що та розмовляє естонською. Не стоїть в черзі - краще заплатити хабар або пройти повз черги мовчки, знаючи що "покірні вівці" тільки вслід будуть зойкати та й усе. Але економить на таксі, при цьому все ладнв купити заради старенької помираючої матері.

При описі фактів з життя Катаріни, матері дівчинки, виникає відчуття що "фіну", мабуть майбутньому її чоловіку, спеціально не дають ім'я, бо він як шафа - зручний.
Ну в цілому якщо Анну мати лупцювала, за те що та почала забувати фінську, коли вони рік прожили в Таллінні, то мабуть батько з нього такий собі був - як шафа. Але подивимось далі.

Зі своїм терапевтом Анна пропрацювала це питання щодо дивної поведінки матері про "німування". Вона дійшла також висновку, що це ненормально, хоча до цього сприймала цю відстороненність і холодність матері як належне (ну бо що ти там нарозказуєш дитині хорошого чужою для тебе мовою, жодних лепетань естонською!)
Може в неї булемія, бо вона запихалась їжею, як ніби то естонські слова, що були заборонені?🤔

Все, всі мають запам'ятати, що її мама була патріоткою, яка ще в естонській школі не вішала на себе піонерську червону краватку, і пох на жах вчителя, що його за це відправлять до Сибіру. І коли виросла, вийшла заміж за фіна і давала щигляїв своїй дитині вже за естонську, але за російську лупила ще дужче, через це російську Анна не знала крім кількох слів. Дивування фінів щодо незнання російської Катеріну дуже бісило

І чомусь авторка дивується, що фінські діти запитували чи знає воно російську і чи грала з російськими дітьми, якщо в неї мама розмовляла російською в Естонії з водіями після фінської, щоб скидатись за іноземку. Хоч Анна стверджує, що в Естонії в її оточені і між родичами росіян не було. Ну тобто цей міф про всезнання російської країнами бувшого срср не на рівному місці виник.

Сцуко...
Фіни сприймали естонців за росіян. Довго. І дуже дивувались, коли дізнавались, що за 85 км від них жив інший (не росіяни) народ! В школі вони вивчали тему споріднених народів. Місцеві ліваки могли возити своїх дітей і в Таллінн, і в Москву, але для інших ці міста могли бути де завгодно.
Ну тепер зрозуміло чого її мати лупцювала за естонську, а Анна не хотіла пояснювати своєму хлопцеві, що вона напівестонка

Але Катаріна в Фінляндії стримує себе в ставленні до російських дітей, де їх повно повсюди, хоча і не проти була б їх запекти на Різдво з окостом і подати з гірчицею.
Дивно як цю книгу в Європі випустили, вони ж такі толерантні. Цікаво чи вкурвило тоді місцевих росіян там і тп. Подивимось шо далі писати будуть, може це єдина така смачна згадка.

Я не розумію, в неї тільки мама така "куку" була чи в той час всі естонці, які опинялись закордоном такими ставали.
Вони сім'єю раз пробули в Таллінні 1 рік і Анна вмудрилась забути фінську, коли вони повернулись. Тому з тих пір за естонську мати лупцює. Сусіди бабці дивуються чому Катаріна притримується таких мовних правил, але не сперичаються, бо "не хочуть ставити під загрозу контакти з іноземцями".😆

Просто вдуматись тільки: мати б'є свою дитину, яка використовує естонські слова. З часом Анна перестала розмовляти естонською навіть в Естонії, куди приїзжала до бабусі, і мати думала, що донька перестала розуміти естонську, а тому коли їй треба було "попліткувати" вона розмовляла на естонській і не перекладала доньці, а коли треба - то перекладала на фінську, але донька просто приховувала, що все сказане розуміє.

Катаріна не вчила естонської свою доньку Анну. Вона була проти, але Анна все одно вивчила цю відмираючу мову. А потім від Катаріни отримувала прочуханів. Катаріна не розмовляла з донькою естонською вдома, в Гельсінкі. В Естонії, коли приїзжала до своєї матері, Катаріні потрібно було прикидатись іноземкою, бо ставлення інше, тому вона розмовляла фінською, яку ніхто не розумів, а потім перепитувала російською.