Zhanna’s Reviews > Бірнамський ліс > Status Update

Перша частини - тупо накиданий хлам, з якого можна вийняти пару змістовних речей. Перша Суперечка в кафе - просто позоріще, Тоні - уїбан і довів він це пропозицією вбивства людини.

Я рада що Тоні дали по мозгам, але всі вісім сторінок тупо не мають сенсу. Просто трата паперу. Дуже різкий зʼїзд з попередніх подій, як і входження в них

Словами класика «Господи,яка лажа». Тоні, заткнись! Тобі «дали» випадково, в нетверезому стані і чєл завівся, бо чотири роки думав про одну дівчину. Яб це назвала Ново Зеландський сором

Довгі три сторінки «пафосу», бо Тоні жде коли зайде Міра і послухає його промову про капіталізм. Чувак просто тряпка. І всі якось дивно ставляться до Ембер. Нормальна вона жінка

Облили потоком ліберальної промови притаманної активістам після такого занудного початку книжки тай самим думками автора і діалогу Тоні з Шеллі

Нарешті блін ми десь двинулися. Лемуан вніс трохи чіткості тексту, бо було дуже нудно слухати про Міру. І взагалі книжка могла початися в моменту як та шариться по фермі і зустрічає його. Перші 60 ст нафіг

«…і що вона бачить його наскрізь». Де ти бачиш його наскрізь? Ти дупла не ріжеш, хто він і що за тип. А тебе саму викрили на раз-два

-«я садівниця. Вирощую різне на чужих ділянках без відома власників»
Що це бляха за активізм такий?)))

У Міри якись комплекс своєї вартості. Вона любить флірт, проте чомусь цього соромиться. Її вимальовують як колись сказала Джил Флінт «крутою дівчиною». Любити флірт -ок. Фліртувати і не відчувати провини теж ок

І знову вода. Чесно, блін ну цеж можна описати пару реченнями, а не витискувати ефект «помідорів чері» що змінили життя Міри. А на наступній сторінці ми вже чомусь говоримо про відносини з Шеллі. Не розповідь, а салат якийсь))