Ярослава’s Reviews > Амадока > Status Update

Тут же знов ненадійна нараторка, як і у Феліксі, тільки це відразу зрозуміло, та ж тема хибних спогадів, припускаю і фінал вона зробить знов такий, щоб змусив переглянути всі події роману. Не факт, правда, що у всіх вистачить терпіння до нього дочитати.

Нє-нє, у Феліксі цілком ясно, чому героїня морозить усю цю фігню - вона змалку в цій ситуації, це стрижень її ідентичності, вона інакше почувається непотрібною. В це можна повірити. Але мені значно складніше повірити в дорослу жінку з роботою і якимись соціальними зв'язками, без явних девіацій, яка на рівному місці втирається в незнайому родину, потім викрадає чийогось чужого пораненого і робить усю цю муть. (Ні, "вона психічно хвора" - недостатнє пояснення, а навіть якби було достатнім, то кредит довіри до цього пояснення вичерпується на одній персонажці, а там буквально до кожного з героїв те саме питання - що вони порють і навіщо?)

Ярослава wrote: "Нє-нє, у Феліксі цілком ясно, чому героїня морозить усю цю фігню - вона змалку в цій ситуації, це стрижень її ідентичності, вона інакше почувається непотрібною. В це можна повірити. Але мені значно..."

Ха-ха, ви дочитайте до кінця)) От де офігіванню не буде меж, так це в кінці роману))
Але, треба багато терпіння, щоб дочитати до кінці, бо там стільки всього))

Я вже на 640 сторінці, всі попередні зауваження в силі + я не певна, чи для мене виправдане сусідство під однією обкладинкою пастішу на "Фелікс Австрія", пастішу на "Музей покинутих секретів" Забужко і стилізованої під його ж новелізовані біографії частини про Домонтовича, не кажучи про все інше. Може, на останніх 200 сторінках це сусідство для мене ще виправдає себе.
Тобто тематично це важливий текст і там є дуже вдалі метафори, але є речі, які видаються мені менш вдалими.

Yuliia wrote: "От де офігіванню не буде меж"

О так, я до останнього сподівався, що поведінку Романи якось пояснять, але виявилось, це такий авторський задум, щоб в неї не було власної історії. В інтерв'ю Островській-Лютій авторка взагалі сказала, що Романа не зовсім людина, розумійте як хочете. Ну і взагалі, фінал в стилі Франкенштайн, або Галицький Прометей трохи бентежить

Serhiy wrote: "Yuliia wrote: "От де офігіванню не буде меж"

О так, я до останнього сподівався, що поведінку Романи якось пояснять, але виявилось, це такий авторський задум, щоб в неї не було власної історії. В і..."

Мені хотілося б пояснень і поведінці Богдана, і в цілому, всій тій ситуації, яка на цвинтарі відбулася. Не зрозуміла, що цим хотіла сказати Софія. Вірніше, я зрозуміла по-своєму, але не факт, що Софія саме це вкладала в той епізод.