nastya ’s Reviews > Доеміґраційне > Status Update
nastya
is 70% done
Гоголь — нащадок козацької старшини й син дідича-народофіла, навіть літературного ділєтанта, остаточно пориває з батьківщиною на те, щоб “всєво сєбя умєртвівші” (як писав до ґр. А. Толстого), служити імперії, в якій бачив фантом вигаданої “Руси”. Природа тяжко покарала за ці експеріменти і Гоголя і Росію: Росію, якої літературу — перед тим соняшну, пушкінську, — Гоголь отруїв трупним ядом своєї “умєртвльонної” душі.
— Dec 28, 2022 12:38PM
3 likes · Like flag
nastya ’s Previous Updates
nastya
is 59% done
Тим то більше, ніж колибудь, повинні ми тепер, у вирішальні для долі українського народу часи, дбати за його єдність. У цьому дбанні увага до мови, робота над нею є невід’ємна й важлива складова частина. Щохвилини повинні ми пам’ятати старе наше гасло: “Один народ — одна мова!” 1944р
— Dec 21, 2022 11:16PM
nastya
is 49% done
“Приміром, по-російському кажуть: “первый ряд партера”, “ряды бойцов”, “в ряде случаев”. По-українському: “перший ряд партеру”, “лави бійців”, “у низці випадків”. Як бачимо, одному російському слову відповідає троє українських. Такого русифікатори потерпіти не могли. Слова лава і низка в такому значенні були відкинені і заборонені, скрізь писали, як по-російськи: “ряд”.”
— Dec 19, 2022 06:11PM
Comments Showing 1-5 of 5 (5 new)
date
newest »
newest »
message 1:
by
Andriy
(new)
-
added it
Dec 28, 2022 01:26PM
Цікаво сказано. А з якого це есею? будь ласка)
reply
|
flag
це з “[Рец.:] Микола Гоголь. Тарас Бульба. Історична повість. Переклад гуртом. Прага, 1941. Видавництво Юрія Тищенка (Літературна бібліотека «ЮТ», ч. 1. Дереворитні образи Ю. Вовка. Друковано ”"Це не значить, що все в «Тарасові Бульбі» потрібне і прийнятне. На другій (кращій і повнішій) редакції його позначилися вже перші прояви, перші плями смертельної Гоголевої хвороби, викликаної служінням його російській імперії, хвороби, що привела його до смерти літературної, а далі й фізичної. Цю страшну проказу блискуче окреслив Євг. Маланюк у своєму протиставленні Гоголя й Шевченка:
“Гоголь і Шевченко встають на тлі ХІХ. в. символічними постатями процесів, що відбуваються майже одночасно — в нації українській та в її літературі нової доби. “Панський вік кінчається, людський починається” — своїм стилем нотує Куліш. Гоголь — нащадок козацької старшини й син дідича-народофіла, навіть літературного ділєтанта, остаточно пориває з батьківщиною на те, щоб “всєво сєбя умєртвівші” (як писав до ґр. А. Толстого), служити імперії, в якій бачив фантом вигаданої “Руси”. Природа тяжко покарала за ці експеріменти і Гоголя і Росію: Росію, якої літературу — перед тим соняшну, пушкінську, — Гоголь отруїв трупним ядом своєї “умєртвльонної” душі. Він символізував остаточне втягнення української шляхетської інтеліґенції Петербургом, символізував операцію обезголовлення народу смертельною механікою невдалої імперії. Шевченко — ніби стихійна відповідь природи, ніби обезголовленому тілу народа виросла нова голова. Зявлення Шевченка ствердило, що, не зважаючи на соціяльні експеріменти чужої державности, — нація лишилася внутрішньо-суцільна, несмертельна"
“Але саме в «Тарасові Бульбі» найменше цього трупного яду, цієї мертвотности, гнилизни й самовбивчої зради. Це тільки окремі фрази — то про особливу якусь розхристану, але месіяністично Богові вгодну слов’янську душу, то про майбутнє об’єднання всіх слов’ян під скіпетром російського царя; це часом перебільшення ваги православ’я в історичному процесі, часом нотки містичного “моралізму і моралістичної містики. Ці виразки є, але вони незначні і — головне — вони чужі, чужорідні на живому українському організмі повісти”
ага, тепер зрозуміло)) Маланюк!Дякую за цитати - згадав, що вже читав був цю рецензію (в не менш ексклюзивній збірочці текстів Шевельова "Дорогою відрадянщення" - наклад 200 примірників!)
я сумніваюсь, що існує есей про Гоголя, який ти ще не читав :)
