ліда лісова’s Reviews > Лірика > Status Update

Земля багато має тонів
Відсутність музики —
Це острів невідомий
Краса — то факт природи.

Хоч я і довго житиму
Мій пан — ще довше мусить
Бо вбити — це я здужаю
Але померти — ні.

Час — лікар? Це неправда —
Міцніє справжній біль
Посилюється з віком
Як вузол сухожиль —

Час для страждання — іспит —
Він різьбить болю грань —
Як зцілює — доводить
Що не було страждань —

Црирода — це те що бачимо ми —
Пагорби — Вечір — Роса —
Вивірка — Джміль — Затемнення Сонця —
Ні — Природа — це Небеса!

Природа — це те що чуемо ми —
Пташка — Прибій — Водоспад —
Грім — Вітер — Цвіркун малий —
Ні — Природа — це Вічний Лад!

Природа — це те що знаємо ми —
Хоч бракне снаги проректи —
Наша ж бо мудрість надто слабка
Супроти її Простоти

Я стріла погляд шиб —
Та острах мій не вщух
А тиша наче океан
Вливалася до вух.

Благає серце втіх
До мук легкий ралець
Та ліків негірких
Що їм кладуть кінець.

І спати щоб тоді
А потім з-за дверей
Хай входить інквізитор —
Умерти привілей.

Не смерть була це — я ж стояла —
Смерть — горілиць кладе.
Й не ніч — бо язикаті дзвони
Розбамкались на день.

І не мороз — бо повз по шкірі
Рвучкий гарячий вітер.
І не вогонь — бо мармур ніг
Холодний був як вівтар.

Та важчий є тріумф. Його
Спізна лиш той хто зможе
Відкрито просто й до кінця
Стоять під Зором Божим.

!!!

У світі я — ніхто — а ти?
Ти теж ніхто мабуть?
Отож собі помовчмо вдвох
Бо ще нас проженуть

Але ж бо й нудно бути кимсь!
Як жаба день при дні
Знай кумкати своє ім’я
В шановнім цім багні!

Тінистий друг у день жаркий
Скоріше зверне крок
До тебе — ніж носій тепла
В холодний час думок.

Ледь флюгер хилиться на схід —
Страшить душі муслин.
Якщо серпанок не такий
Міцний мов кармазин —

То хто в тім винен? Може ткач?
О нерозгадна путь!
Так раю гобелени теж
Таємно постають!