Оксана Довгополова > Quotes

“Отже, маємо визнати, громадяни України виявилися вкрай вразливими для агресивної історичної риторики. Роздмухувати ненависть виявилось дуже легко. Підґрунтя було добре підгото­ване. Як це стало можливим? Зараз ми бачимо цілеспрямованість та послідовність кроків по створенню образів ворога всередині України. Маємо визнати, що були надто легковажні, щоб проти­ стояти цьому. Своєю недбалістю ми, можливо, полегшили ство­рення істеричних фобій, спрямованих на власних співгромадян. А саме фобії роблять людину небезпечною, саме вкрай переляка­на людина є найвдалішим об’єктом пропаганди війни. Саме така людина схопиться за зброю, бо нею керує страх. Розмови про те, що можна було читати книжки та не вестися на пропаганду, не є продуктивними. Сталося так, що величезний відсоток наших співгромадян виявився вразливим для агресивної історичної ри­торики. Тим більш очевидною є необхідність серйозної роботи по опрацюванню цієї проблеми, по ретельній розробці тих конту­рів історичної свідомості, які б скоріш заважали, ніж сприяли бажанню хапатися за зброю, відчуваючи спорідненість з пред­ками. Тут недостатньо відновити «історичну справедливість», як це може здаватись на перший погляд. Тут треба уявити собі, який саме історичний проект збирається будувати Україна, та як цьому проекту може сприяти спосіб бачити себе частиною істо­ричного процесу [148].”
― Оксана Довгополова, Культура примирення: Нова історична свідомість в Україні

“Чому так легко маніпулювати нашими співвітчизника­ми саме за допомогою історичної символіки? Чи припиниться це в той день, коли завершиться війна? Нажаль, ні. Війна в Україні розгорталася під історичними гаслами, з використанням історич­ної риторики, з використанням ярликів часів Другої світової ві­йни. Поява історичних символів здатна провокувати реальні бій­ки. В день закінчення війни наша історична пам’ять автоматично не зміниться. Що робити, щоб вивести історію з числа факторів провокування агресії? Як спрямувати історичну свідомість укра­їнців таким чином, щоб історія не могла надихнути людину взяти в руки зброю? Здаючи собі справу, що наші уявлення про історію не можуть спровокувати війну самі по собі, ми маємо визнати, що ті самі уявлення здатні впливати на готовність людини використати зброю. У справі рекрутування історична свідомість може прислужитись дуже помітно [147—48].”
― Оксана Довгополова, Культура примирення: Нова історична свідомість в Україні