Володимир Шередега > Quotes

“Боєць повертається з фронту іншою людиною, іншою особистістю, у якій залишається вже не так багато від колишньої, знайомої друзям і родичам. Побачене на фронті не обов'язково ламає психіку, але точно вже змушує за короткий проміжок часу набути неймовірного досвіду, певної мудрості, переглянути свої попередні життєві цінності. Людина, котра побачила війну на власні очі, швидко і завжди стає старшою за віком, а значить, менш радісною. А разом із кожною своєю окремою людиною старшає і вся країна [22―23].”
― Володимир Шередега, Veni, vidi, scripsi: Війна. Життя de facto

“Війну не можна просто взяти і зупинити, звернути, завершити нічим, на рівному місці, поставивши підпис на якомусь папірці у владних кабінетах. Війна повинна перегоріти. Так або інакше. І рано чи пізно всій нашій країні доведеться це зрозуміти й остаточно прийняти [22].”
― Володимир Шередега, Veni, vidi, scripsi: Війна. Життя de facto

“З часом воєнні дії людина поступово сприймає як належне, як нову химерну буденність. Але з кожним поверненням на велику землю, у мирний світ, контраст між цими двома реальностями відчувається дедалі різкіше. Бійцю, що повернувся додому, часто здається, що там усе змінилося і стало вже не таким, як колись. Насправді ж рідне місто/село й досі таке, як колись. Не змінилися зовсім і люди, середовище його міста. Змінився він! А залишені часто повинні знайомитися з бійцем ледве не наново: їм треба просто ще раз впустити солдата у мирне життя. Не заважати, а дати йому можливість і шанс ще раз увійти у світ [34].”
― Володимир Шередега