Євгенія Кузнєцова > Quotes

“Робіть те, чого вам хочеться. Не слухайте нікого. Навіть мене не слухайте, дівчата. Просто робіть так, щоб добре було вам самим, бо ніхто потім не оглянеться на вас, що ви робили щось, аби комусь було затишно, аби комусь було світло і не дуло. Ніхто не згадає.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Літо перевалило за половину, а друга половина літа, як відомо, втричі коротша. Після неї воно більше не йде, а стрімко добігає кінця.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“— Не можна аж так, — хитала головою бабуся. — У Бога треба вірить, тоді люди щасливіші і не спиваються.
— А отой, за якого ти казала, що спився од причастя? — спитала Мієчка.
— Скільки я тобі розумного казала, Соломіє, а запам'ятала ти оце.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Найгірша тюрма — це ти сама.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Бо життя не завжди можна жити, часом треба від нього сховатись.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Це тільки у кіно виглядає доречно. В житті ніхто нікого не чекає. В житті я приїду, його не буде, я сидітиму коло під’їзду, потім тинятимусь містом, упрію, буде мокра спина і брудні від міського пилу ноги. А тоді він мене побачить і не приховуватиме того, що ця несподіванка не надто приємна.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Мами ніколи не сплять, поки діти десь ходять увечері. Навіть коли кажуть, що сплять.”
― Євгенія Кузнєцова, Драбина

“Кожна по-своєму щаслива і по-своєму нещасна.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Все задоволення від такої ідеї кінчається там, де замість неї починається реальність.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“вони спішили не проґавити річчину вечерю — велике, кругле, як ялинкова іграшка, червоне сонце.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Якщо людину чи кота надто добре годувати, вона виростає пацифістом.”
― Євгенія Кузнєцова, Вівці цілі

“Лазанья
Листи для лазаньї варто купувати в перевіреного покупця, не треба вестися на мас-маркет. Бешамель готується із домішуванням спеціального борошна. Є сенс придбати в італійській лавці. Теля на фарш, помідори, базилік, італійськи трави... Заради бога, не беріть їх у супермаркеті.
Проте якщо немає листів для лазаньї - не перейматеся. Візьміть барабольки. Поріжте її гарненько та викладіть у таріль для запікання. Олійкою помажте - оливковою, звісно, це ж лазанья. А як нема оливкової, можна соняшниковою. Або і смальцем.
Далі приготуємо мʼясну начинку. Якщо не встигли змолоти телятинки, можна шкварок. Наколупайте їх із баночки, викладіть на картопельку, хай лежать і сніжно-білі їхні краї тануть, торкаючись картопляного тіла.
Тепер щодо бешамелю. Якщо вершків і масла нема, а молоко скисло, то візьміть сметани й зверху помажте нею шкварочки. Лазанья - багатошарова страва, тому на сметану викладіть іще пласт пасти Лазанья аль форно, у смислі барабольки, і зверху телятинки, тобто шкварочки. А далі знову бешамель - тобто сметанку. А якщо і цього немає, то замініть смальцем. Зверху можна моцарели, а можна і без неї. І базилик, а можна і кропчику.
Тепер у духовку і чекайте, поки лазанья запечеться. Prego!”
― Євгенія Кузнєцова, Готуємо в журбі

“Обидві сестри завмерли, їм було так приємно це все слухати, наче вони знову малі, наче справді можна лишитись спати на дворі, наче бабусина злість їх ще хоч трошки лякає.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Робіть те, чого вам хочеться. Не слухайте нікого. Навіть мене не слухайте, дівчата. Просто робіть так, щоб добре було вам самим, бо ніхто потім не оглянеться на вас, що ви робили щось, аби комусь було затишно, аби комусь було світло і не дуло. Ніхто не згадає. А ще, дорогі мої, заводьте дітей…”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“– Від чого він мене лікуватиме? Від 100 років?”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“— Чистите бібліотеку? — спитала Яна.  
— Потроху, — відповів Максим, — знаєте, не всі російські книжки погані. Деякі хороші — надруковані на простому папері. Я їх уже спалив у плиті. А деякі, як-от оце, — Максим підняв книжку із серії «Жизнь Замєчатєльних Людєй» із написом ЧКАЛОВ, — ці, сука, коптять.”
― Євгенія Кузнєцова, Вівці цілі

“він сидів, наче нічого не сталось, і зосереджено мокав млинець у тарілочку з медом. мед часом капав йому на голий живіт. тоді він пальчиком обережно його забирав і облизував.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Толіку було незручно просити про відустку. Та й відпустку на що? На цілоденне споживання новин? Може, просто поїхати кудись? Але яка різниця, який буде вид за вікном, якщо перед очима буде той самий екран?”
― Євгенія Кузнєцова, Драбина

“Таким чином виникла ситуація вимушеної двомовності. Добровільна двомовність — це коли іншу мову вивчають за бажанням, бо вона відкриває доступ до деяких професій чи можливостей, але при цьому не є обов'язковою умовою життєвого успіху. А от вимушена двомовність — це коли вибір між знанням і незнанням другої мови водночас є "вибором між повноцінним життям і життям у замкненій спільноті". Саме таким вибором для неросійського населення було вивчення російської. Поступово місцеві, менш престижні, мови витісняла більш престижна, а там, де не витісняла, все одно складалась чітка асоціація панівної мови із життєвим усміхом.”
― Євгенія Кузнєцова, Мова-меч. Як говорила радянська імперія

“Хоча жахів було достатньо і в коротких
реченнях новин, бо кожен ракетний удар комусь із дому відгукувався чимось знайомим, пекучим, рідним.”
― Євгенія Кузнєцова, Драбина

“Це злочин — ростити дітей у стерильних хатах. Дитина має рости у хаті, де є багато всякого неясного. Де є старі шафи, коробки з чимось, якісь картини, щось страшне, щось гарне, якийсь кітч, наїв і щось достойне. І все це разом. Ці чорно-біло-сірі хати для дітей — це страшне. З таких дітей тоді виростають люди без почуття гумору.”
― Євгенія Кузнєцова, Вівці цілі

“Ти знаєш, я вперше ніч плакала, а потім подумала, що вони все ж не такі вже, як ми, розумієш? Вони розбираються, вони зовсім інакше думають.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Толіку важко було прийняти думку, що оті люди, про яких він думав, уявляючи родину, зовсім не схожі на всіх тих, хто опинився зараз поруч.”
― Євгенія Кузнєцова, Драбина

“Саме так: одним зі звинувачень у справі було те, що у термінах комісія хотіла покладатися на польський і чеський підхід, згідно з яким термінологія базувалась на питомій лексиці, а не на іншомовних словах. Російське мовознавство у такому підході вбачало хуторянство і штучне обмеження мови — мовляв, чим це вам інтернаціоналізм та російська термінологія не вгодили? Це вважали свідомою відмовою від нововведень революції. Таку диверсію Каганович охрестив "хуторянською кустарщиною" і прагненням ізолювати українську від російської, аби перешкодити поширенню знань в народних масах.”
― Євгенія Кузнєцова, Мова-меч. Як говорила радянська імперія

“⁃ Ба, ну дитина ж зовсім на нього не схожа.
⁃ Марто, чоловікам завжди треба казати, що гіпотетично їхні діти схожі на них.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“А ввечері ій раптом стало себе шкода. Стало сумно, печально і самотньо, як часом буває усім, коли сідає сонце.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“– Візьми приїдь до нього.
– Послухай, це тільки у кіно виглядає доречно. В житті ніхто нікого не чекає. В житті я приїду, його не буде, я сидітиму коло під’їзду, потім тинятимусь містом, упрію, буде мокра спина і брудні від міського пилу ноги. А тоді він мене побачить і не приховуватиме того, що ця несподіванка не надто приємна.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“Листи для лазаньї варто купувати в перевіреного покупця, не треба вестися на мас-маркет. Бешамель готується із домішуванням спеціального борошна. Є сенс придбати в італійській лавці. Теля на фарш, помідори, базилік, італійські трави... Заради бога, не беріть їх у супермаркеті.
Проте якщо немає листів для лазаньї - не перейматеся. Візьміть барабольки. Поріжте її гарненько та викладіть у таріль для запікання. Олійкою помажте - оливковою, звісно, це ж лазанья. А як нема оливкової, можна соняшниковою. Або і смальцем.
Далі приготуємо мʼясну начинку. Якщо не встигли змолоти телятинки, можна шкварок. Наколупайте їх із баночки, викладіть на картопельку, хай лежать і сніжно-білі їхні краї тануть, торкаючись картопляного тіла.
Тепер щодо бешамелю. Якщо вершків і масла нема, а молоко скисло, то візьміть сметани й зверху помажте нею шкварочки. Лазанья - багатошарова страва, тому на сметану викладіть іще пласт пасти Лазанья аль форно, у смислі барабольки, і зверху телятинки, тобто шкварочки. А далі знову бешамель - тобто сметанку. А якщо і цього немає, то замініть смальцем. Зверху можна моцарели, а можна і без неї. І базилик, а можна і кропчику.
Тепер у духовку і чекайте, поки лазанья запечеться. Prego!”
― Євгенія Кузнєцова, Готуємо в журбі

“мієчка згадала, як вони з данилом їздили у шотландію, де м’якою травою поросли пагорби, де було мокро, вітряно й просторо.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку

“– То він, може, штунда? – допитувалась пані Дарочка.
– Не штунда, – втрутилась Марта. – Казав, буде пить.
– Ага, то це він із тих, що на реабілітації? Із наркоманів?
– Пані Дарочко, між алкоголіками і штундами є ще проміжні значення, – відрізала Марта.”
― Євгенія Кузнєцова, Спитайте Мієчку