Тарас Прохасько > Quotes

“Гори можуть стати вулицями, подвір’ями, скверами нашого міського світосприйняття. Ми горам не потрібні. Вони самовартісні і досконалі. Вони страшенно потрібні нам. Хоча б як візія і орієнтир. Адже для нас Карпати – на південь, до тепла і переповнення життям. Карпати для нас – це щось таке, що відібрати неможливо. Це знання про надійний сховок, про найпростіше полегшення, про найдовершенішу можливість втечі у випадку необхідності. Гори – наш власний занедбаний сад за оселею. Сад, який ми не доглядаємо до певного часу. Але всі дерева у такому саді здорові і плідні. Його існування пом’якшує всі удари. Ти знаєш, що він, у разі чого, чекає і прийме...”
― Тарас Прохасько, FM "Галичина"

“Минуло ще не так багато часу, якихось тридцять років. ЩЕ не старість, але надійна зрілість. Для мого покоління все стало на свої місця. Повернення себто до дитинства. Довкола все не надто добре. Тобто не надто добре у ширшому довкола. Дуже добре у найвужчому колі довкола. А в ширших. - брехня, крутійство, жадоба, фальшивість, байдужість, бажанн мати будь-яким способом, зневіра, безпомічність, насильство, небезпеки і вороги. Все, що ми любимо, опинилося під загрозою.

Отож, місія виконана: нам таки вдалось зупинити прогрес. Принаймні той, якого ми так не хотіли.”
― Тарас Прохасько, Так, але…

“вагання - це більше, ніж помилка, або менше. але надовше”
― Тарас Прохасько, НепрОсті

“Тато хотів щось оновити, чогось позбутися, мама відстоювала непорушність кожної деталі. Йшлося фактично про базові постулати генетики - спадковість і мінливість. Навіть твердо зайнявши сторону мами, я розумів рацію тата. З тих часів змінилося тільки одне. Драматичний конфлікт вийшов за межі помешкання і близьких. Переріс у масштаби міста, краю, громади. На психічний комфорт у розширеному середовищі стало важче впливати. Все любе зникає, щось прийнятне оновлюється. Борючись за щось, воюєш проти когось. Старий світ все більше віддаляється.”
― Тарас Прохасько, Так, але…

“Бальконна рапсодія
Розкажи мені про свій бальконний досвід - так могло б формулюватися кінове правило про те, що у певний момент двоє героїв мусять вдатися до епізодів далеких споминів.”
― Тарас Прохасько, Так, але…

“Один з моїх прадідів написав книжку, особливою принадою якої є епіграфи-цитати до кожного розділу. Мені ще з дитинства найбільше подобалися два: “без різноманіття немає приємності” і “кожен має свою методу”. Щодо приємностей і метод я маю таке переконання, що людина, яка знайшла свою методу приємності ) якщо вона, звичайно, не шкодить комусь іншому), є добрим громадянином. Бо вона хнає, що зробити, аби їй було добре. А чим більше є людей, яким більш-менш добре, тим спокійніше усім навколишнім.”
― Тарас Прохасько, Так, але…

“Мало хто здатний жити настільки усвідомлено, щоб раціонально підтримувати чистоту у всіх відношеннях. Здається, що чистолюбство взагалі тримається не на тому, чого хочеш досягнути, а на тому, чого не можеш витримати. Тобто на страхові чогось, що тебе тривожить. Тим часом занечищеності, яка не межує з фобією, можеш навіть не зауважувати.”
― Тарас Прохасько, Так, але…

“Кожна людина може зробити за своє життя книжку. Кожна, але лише одну. Ті, котрі думають, що написали багато книжок, помиляються - то все триває роблення однієї. Поза свою книжку не вискочиш, хай що б ти змінював. Можна підробити, а не створити. Твоя єдина книжка обмежена твоїм тембром, інтонаціями, артикуляцією. Доля - це спосіб говорити.”
― Тарас Прохасько, НепрОсті

“Зельбсферштендліх
У наш час не можна вірити нікому, навіть собі… мені можна. Ажде проблема довіри саме у цьому полягає: сумніватися у власному знанні, сумніватися у знанні себе, а тому потребувати того, хто б міг пояснити не так те, що відбувається у світі, і навіть не закономірності його сприйняття, а те, що відбувається зі мною, який я і що мені потрібно.”
― Тарас Прохасько, Так, але…

“Ми шукаємо екзотики далеко за межами батьківщини. Натомість Західна Україна - це край, де щось інше - на кожному кроці. Природні умови посіченого ландшафту творять унікальну ситуацію, де кожне село і кожне містечко - інше. Туризм найближчими околицями обіцяє більше вражень, ніж можна очікувати. Інші люди, інші будівлі, інша мова, інші навіть ліси, вода і трави. Тут вміщається різність кількох країн. А часом - різні світи існують поруч. Для того, щоб запізнати цю землю, не вистачить життя. Але тут ніколи не почуватимешся цілком чужим.”
― Тарас Прохасько, FM "Галичина"

“кожній людині потрібно до найменших деталей знати два-три якісь ландшафти. Цих конкретних ландшафтів досить, щоб могти думати. Бо людина не може мислити, не розставляючи певні образи на відбитому назавжди в мозку ландшафті.”
― Тарас Прохасько, FM "Галичина"

“Літнисько - це місце переважко в Карпатах, куди на літо виїжджали інтелегенти зі Львова, Стрия, тощо. Такий особливий гатунок туристики і курортології, який практикували уламки галицьких інтелігентських родин, котрі дивом залишилися суспільно активними у радянській Україні.”
― Тарас Прохасько, Так, але…

“Елементарно
Але попри то все я забув, як робляться базові речі. Тепер дивлюся на дев'ятимісячну людину, і не перестаючи бути таким, який знає, що є для чого, що після чого виникає, що як функціонує, намагаюсь повторяти за нею доступні їй рухи, погляди, відчуття, здивування, відкриття, повертаючись до елементарного і найважливішого, про які ніхто не казав мені, що треба. Життя в якому панує не мусиш, а можеш, не повинен, а здатний.”
― Тарас Прохасько, Так, але…

“Один з моїх прадідів написав книжку, особливою принадою якої є епіграфи-цитати до кожного розділу. Мені ще з дитинства найбільше подобалися два: “без різноманіття немає приємності” і “кожен має свою методу”. Щодо приємностей і метод я маю таке переконання, що людина, яка знайшла свою методу приємності (якщо вона, звичайно, не шкодить комусь іншому), є добрим громадянином. Бо вона знає, що зробити, аби їй було добре. А чим більше є людей, яким більш-менш добре, тим спокійніше усім навколишнім.”
― Тарас Прохасько, Так, але…