Yuri Vynnychuk > Quotes

“Це як у дупу вставити пір'їнку. Ніколи не пробували?
- Пір'їнку? Ні.
- Спробуйте! Відчуєте себе орлом.”
― Yuriy Vynnychuk, Мальва Ланда

“Нема ворога підлішого, жорстокішого і брехливішого за мосха. Навіть із турками і татарами можна дійти згоди й домовитися про щось. Але не з мосхом. Підступність у них розлита в крові. І поки ми будемо грузнути у чварах, вони скористаються тим, аби нас розколоти остаточно, а потім по черзі загарбати.”
― Юрій Винничук, Аптекар

“— Смажені афролакси в помідоровій підливі з грибами, вуджені скраклі, нуджені прецлі і збуджені струдлі…”
― Юрій Винничук, Мальва Ланда

“— Властиво, Місяць — це суцільний титанічний мозок. І це він дає окремим жінкам вказівку бути ідіотками, пройдисвітками, стервами, хвойдами, вар’ятками, з мокрою головою, повіями, нехлюями, ледацюрами, скандалістками, вертихвістками...
— ... і феміністками, — встряв Франц.
— Що ти сказав? — здивувався Йоган. — Якими ще феміністками?
— А-а, та це такі чудиська, які з’являться років так за двісті, — засміявся Франц.”
― Юрій Винничук, Аптекар

“Так важко носити в собі чужі голоси, запахи, доторки. Вони не змиваються. (Юліанна)”
― Юрій Винничук, Аптекар

“Впертість - зброя слабого. (Немирич)”
― Юрій Винничук, Аптекар

“... думки є елементами світу духів, достеменно визначеними відмежуваннями духовного світу, які ніколи не гинуть, безнастанно втілюючись у свідомість людини.”
― Юрій Винничук, Аптекар

“Деколи нам видається, що ми також кидаємо жінок. Але це тільки запаморочення марновірних. Ми ніколи не здатні покинути жінку з власної волі, це трапляється тільки за бажанням жінки, яка нам навіяла такий рішучий намір. Бо таким було розпорядження Місяця. (Йоган Калькбреннер)”
― Юрій Винничук

“— Мене теж ніколи не покидають сни, де рвуть гармати, скачуть коні, лунають крики й команди, — продовжила Юліана. — Запах крові, гниючих ран, розпанаханих животів із виваленими кишками, сморід екскрементів — усе це не забувається, усе це поруч, хоч би ти сидів у кошику троянд. А відтак підсвідомо ти вже очікуєш нової нагоди опинитися на війні. Бо той звір, якого вона пробудила в тобі, уже ніколи не заспокоїться, а буде постійно мучити, рватися на волю. Тому що ти, бачачи, як гинуть товариші, як їхня кров і мозок цвиркають тобі на обличчя, не можеш заспокоїтися, доки не відімстиш, доки не вб’єш стількох, скількох тобі здаватиметься достатньо. Але ніколи не буває достатньо.
[ ... ]
— Очікування війни, — сказав я, — це те, що жевріє десь глибоко в мені, і я його відчуваю, але боюся роздмухати. Боюся, що знову зазнаю сп’яніння, про яке ви говорили.”
― Юрій Винничук, Аптекар

“... любити жінку - це трохи інакше, це як дихати, її можна любити, не втрачаючи незалежності і не зазіхаючи на її незалежність.”
― Юрій Винничук, Аптекар

“Каспер міг перешкодити втечі, але щось його стримало. Чи не вигляд тієї жінки з дитиною? Йому до болю захотілося, щоб його хтось отак чекав, хтось коханий, і щоб можна було помчати на конях разом у далеч, туди, де ніхто не знає тебе, де можна заубитися у людському муравиську.”
― Юрій Винничук, Аптекар

“Від міліції тікають навіть гангстери та мафіозі. А мені і сам Бог велів.”
― Юрій Винничук, Діви ночі

“... тільки така подорож, подорож без наміру на повернення, відкриває нам нові обрії і нові вікна. (Лукаш Гулевич)”
― Юрій Винничук, Аптекар

“Але треба, треба знайти затишну місцину, щоб була змога перепочити і сили відновити. Якби тією місциною став Львів, я був би найщасливішою людиною на землі. Хоча Львів — місто-хамелеон. Мінливе і непостійне, як вродлива жінка, яка знає собі ціну. Тут багаті вдають, що вони менш багаті, а бідні — що вони менш бідні. Львів манить до себе і водночас віддаляється, закохує і зраджує, продає себе, не продавши. Ось ти думаєш, що він уже твій, а він — як пісок поміж пальців.”
― Юрій Винничук, Аптекар

“Жінки все знають. Їм усе відомо. Тому й називаються відьмами. Але істоти вони позаземні, й Земля для них лише велетенська лабораторія, в якій уже віками триває науковий експеримент. Жінки народилися на Місяці, й Місяць керує ними. Місяць володіє ними до останку. До найтоншої волосинки жінка належить йому. Це лише ми - дурні чоловіки - гадаємо, що володіємо жінками і можемо чинити з ними все, що нам заманеться.”
― Юрій Винничук, Аптекар

“— І ви зачудовані цією альтаною посеред раю? — Він похитав головою з виглядом людини, яка чується тут, мов у себе вдома. — Коли туман розсіється, вигулькнуть рясні сади, яких ви не побачите у жодному іншому місті цього краю. Тут ростуть горіхи і сливи завбільшки з куряче яйце, їх пакують у великі бочки і вивозять аж до Московії. З тутешнього винограду роблять чудові вина, які важко відрізнити від заморських. Кипариси і розмарин можна побачити не тільки у вазонах, але й біля будинків. Каштани, дині, баклажани, артишоки не дивина. Квіти вирощують увесь рік. Вся худоба, що її женуть з Поділля і Молдавії до Італії, переходить через це місто. Я об'їхав усю Європу, побував у найславніших містах світу, але в жодному не бачив стільки хліба, як тут щодня приносять на ринок, і кожен чужинець знайде таке печиво, яке є у його країні. Тут величезна кількість пива і меду, не тільки місцевого, але й привезеного. Як і вина, яке постачають з Молдавії, Угорщини, Греції, Італії. Інколи на Ринку можна побачити у стосах більше тисячі бочок вина! Тут, як і у Венеції, сновигають купці з усієї Європи і Азії, а найбільше греків, турків, вірмен, татар, волохів, угорців, німців та італійців. Кожен, якою б мовою не говорив, знайде тут і свою мову. Якось я на Ринку забалакав з перекупкою по-іспанськи, а вона мені відповіла правдивою латиною! Феноменально!”
― Юрій Винничук, Аптекар