Дарина Березіна's Blog: Мимо жанру - Posts Tagged "voynich"

Про українсько-китайську екранізацію цього роману я вперше почула років десять з гаком тому. Перші дві версії виявилася мені цілком повз каси - бо перший фільм був тупою радянською прореволюційною агіткою, а другий - тупою радянською антиклерикальною агіткою. А роман - звісно, якщо читати його в оригіналі, а не в кастрованому з ідеологічних міркувань російському і такому ж кастрованому з тих самих міркувань українському перекладах - агіткою не є взагалі.
Він - про пекло, яке кожен із нас торує собі сам власною затятістю. Про те, що де безмежна любов - там безмежний біль. Про юнацький максималізм, якого так важко позбутися навіть в тридцять з великим гаком. Про те, що за власні переконання - ідеологічні чи релігійні - ми маємо право розплачуватися лишень власним життям і власною душею - а не життям і душею того, хто нас любить. Він про те, що Вчителі, ті, кому безмежно віриш, кого безмежно поважаєш, задля кого ладен накласти головою, - зраджують, зраджують завжди, завжди, завжди, це аксіома, яка не має виключень... і ця зрада калічить душу, перетворюючи ніжну конвалію на монстра, який сам труїть себе власною отрутою й не може пробачити собі, що колись був конвалією.
Про цей фільм майже немає інформації. Його робили в 2003 році, Україна на замовлення Китаю. І одразу після завершення зйомок стрічка була передана замовникам. В Україні копії не залишилося.
І от тепер - раптом - вигулькнув. Незрозуміло звідки. Дубльований китайською. Українські актори, що розмовляють китайською, - це такий самий сюр, як Львівська панорама церковних бань, що з одного ракурсу - Піза, з іншого - Брізігела, а з третього - вже Рим.
Я дивлюся "Овода".
Ту саму зниклу версію 2003 року.
Китайською мовою.
Й перечитую роман в оригіналі,англійською.
І вперше те, що я бачу, стовідсотково співпадає з тим, як я сприймаю книгу.
"Я вірив Вам, як Богу, а Ви мені брехали ціле життя".