Либонь, комусь цей роман може здатися чорнухою. І почасти така точка зору є виправданою. Бо, хай там як, а у "Фабриці" є те, про що писати, скажімо так, не заведено.
Я маю на увазі Систему - безглузду за своєю суттю, Систему, мета й призначення якої невідомі. Вона просто є і вона просто діє. Це такий собі велет, який пре навпростець, розчавлюючи на своєму шляху жалюгідний дріб"язок - людські долі.
І дуже круто те, що автор не дає жодних відомостей, що ж це за фабрика насправді, що вона виробляє, бо це абсолютно непотрібна інформація. Бо це може бути що завгодно - починаючи від якоїсь кораблебудівної установи й завершуючи НДІ чи... чи факультетом університету;-) Головне інше: Гласенко жорстко, по-чоловічому, без сантиментів описує механізм перетворення людини на один із гвинтиків цієї Системи. Фіксує усі неапетитні подробиці цієї мутації - які, авжеж, можуть фруструвати читачів, тим паче, якщо вони самі в Системі почуваються цілком комфортно.
Але водночас автор Фабрикадає зрозуміти, що зворотній процес також можливий, хоча іноді й задорогою ціною. І це, мабуть, найважливіше.