Чи справді ми встали не з тої ноги, чи карма така-то, трясця їй… з-під смокви вилазить білий сагиб і пропонує брязкальця. За ним з опахалом статечний мулат і вірна віддана челядь, іін час витрачає на нас безоплатно, а міг би іти вечеряти. У нього один і незмінний закон – так було ще до другої світової. Всередині все набакир отако й головна ідея над його головою. Він робить це вічно, від разу до разу, і ціна цьому – ламаний тугрик. Вогненна вода і холерна зараза – і трохи загальнолюдської...