Трохи стисла, але дуже цікава історія про маленькі й великі наркотики: прянощі, чай, каву, тютюн, опіум та гашиш. Продукти, які не конче потрібні й далеко не завжди та не всюди історично вживалися. Та з експансією колоніальних країн з'явилися спочатку як нові цікавинки, а потім й у щоденному побуті людей. 

Чому цікаво? Автор розповідає про те, які ці продукти змінювали життя та соціальний триб у різних європейських країнах. От на приклад, до появи кави, європейці вживали величезну кількість алкоголю. Щодня від малого до великого випивали до 3 літрів пива, дуже популярним був пивний суп. Уявили? 

Напевне найцікавіше було читати про алкоголь та поведінкові патерни, які він формує. Про шинкваси, та де вони прижилися. Виявляється традиції пиття у корчмі дуже відрізнялися у Британії з Америкою та Німеччині. Мені найцікавіше було читати про соціальну роль алкоголю. Наприклад, ритуал пити "за здоров'я" (пити до когось) має давнє походження (принаймні з часів стародавньої Греції) і означає визнання взаємної прихильності та дружби. Те, що у різних народах говорять при цьому теж має важливе значення і є, так би мовити, формулами, які формують взаємну довіру. Вони наче закляття освячують напій, означають, що напій безпечний, не отруєний.  Ще у XVI ст. кожне застілля закінчувалося тотальним сп'янінням усіх гостей, і бути тверезим на такому дійстві було нечуваною неповагою. 

Кнайпу можна вважати резерватом, де збереглися архаїчні звичаї людства. До прикладу архаїчна процедура, яка збереглася у питних ритуалах, антропологи називають "потлач" і вона символізує жертву, де адресатом є не божество, а інші люди. Мова іде про те, коли хтось з компанії "ставить" напої. Відповідно потім, згідно з неписаними правилами, ставити мають й інші учасники компанії по черзі. Тут для порівняння можна згадати вождів племен, які обдаровували один одного, і щоб не зганьбитися, потрібно було бути рівним у даруваннях. Або ж згадайте Соломона та царицю савську. 

"Учасники питного кола - це учасники потлачу. З інстинктивною непомильністю перелітних птахів вони відтворюють правила й ритуали пропонування та віддячування, про походження яких не мають жодного уявлення. У цьому їм допомагає алкоголь, довкола якого все, зрештою, й обертається. він змиває новіші цивілізовані верстви свідомості, відкриваючи доступ до того архаїчного шару, де стани сп'яніння, збратання і змагання з такою самоочевидністю переходять один в одного, як і на бенкетах п'ятсот, тисячу чи три тисячі років тому"

"Пити алкоголь - віддавна означає витворювати спільноту. Найдавніші питні ритуали - це демонстрація пов'язаності між питцями"

Також тут описана історія видозміни заїзду та корчми у готелі та шинкваси. 

"Очевидно, фізична близькість шинквасу оживляє атавістичний спогад про роль господаря як особи, що влаштовує гостину".

"Та обставина, що від початку XIX ст. англо-американська кнайпа зветься коротко "бар", знаходить просте пояснення в тому, що шинквас (бар) і кнайпа злилися, стали ідентичними. На європейському континенті, а надто в Німеччині, бар, тобто шинквас, так ніколи й не здобувся на таке домінантне значення. У порівнянні з продовгуватим американським баром, шинквас у німецьких кнайпах виглядає коротким обрубком. В Англії та США цілком нормально пити при шинквасі, натомість у німецькій кнайповій культурі, згідно з неписаними правилами, це привілей завсідників"

Поява кави, яка мала протилежний вплив на організм, була радо прийнята протестантами, які в той час активно впливали на розвиток економіки. Спочатку каву подавали у вазах та глечиках для пива чи сидру, які були в кожному домі. Поступово пиття кави стало ритуалізованим, з'явилися спеціальні атрибути та звичаї як її правильно пити. 

Цікаво, що Англія була великим постачальником кави, і саме там найшвидше розповсюдилася культура пиття кави. Британія була кавовою країною, а чай прийшов згодом.

"Кава і чай виявляються природженими міщанськими напоями бодай у тому, що вони цілком емансиповані від будь-якого архаїчного значення пиття. Кавою чи чаєм не цокаються, ними не п'ємо до когось, тут ніхто не змагається у виставлянні. Споживачі кави та чаю є не внутрішньо пов'язаною спільнотою, а зібранням наголошених індивідуалістів."

На традиції пиття пива та вина дуже повпливало поширення горілки. Максимальний ефект сп'яніння, дешева ціна, зробили горілку дитям промислової революції нарівні з ткацьким верстатом. Вона багато що змінила у суспільстві. Змінила й культуру пиття. Саме в промисловій Європі та Америці разом з горілкою з'явилася традиція пити наодинці. Раніше розпивання алкогольних напоїв були суто колективними.

Культура пиття алкоголю та кави посідали важливе місце для соціалізації. У ХVII-XVIII ст. каварня для міщанства була важливим місцем зустрічей, диспутів та вирішення справ. Туди зазвичай не допускалися жінки, і каварні іноді перетворювались навіть на бізнес-осередки. У XIX ст. подібну функцію корчма почала відігравати для робітничого класу.  І алкоголь, і кава стимулюють певні якості, що їх відповідний клас вважає за важливі. "Як кава стимулює тверезість та індивідуалізм, так алкоголь сприяє пролетарським чеснотам колективізму і солідарності".

Тютюн також змінив багато щоденних ритуалів. Спочатку це була розкіш, потім буденність і з часом довгий процес розпалювання люльки замінили швидкі сигарети. 

"Насолода від куріння полягає далеко не тільки у фармакологічній дії нікотину. Не менш важливими є і жести курця. Під цим оглядом куріння тісно споріднене зі споживанням гарячих напоїв. ...то приємніше, що більше різних варіантів жестів відкриває цей предмет. На прикладі історії розвитку куріння видно, як разюче скорочуються саме можливості варіантності внаслідок невпинного спрощення курцевого приладдя."

"Кавова чи чайна філіжанка і табакерка у XVIII ст. є не просто предметами вжитку з обмеженим призначенням. Людина рококо використовує їх як нагоди для самопоказу. Спосіб тримати філіжанку, блюдце, ложечку, підносити їх до вуст, ставити на стіл тощо стає соціальним і культурним розпізнавальним знаком, достоту так само, як і володіння табакеркою та процедура нюхання табаки"

У ХІХ ст. коли переважала дерев'яна забудова у містах, куріння в громадських місцях було заборонене, згодом, коли небезпека пожеж перестала бути актуальною, така заборона куріння стала вважатися політичного гноблення. "Завоювання" громадських місць для куріння стало набувати політичного характеру. В той час курці були представниками войовничого робітничого руху, який заснував в Німеччині першу та найрадикальнішу профспілку. 

"Кожне суспільство має ті засоби насолоди та дурмани, на які заслуговує, яких потребує і які може знести. Для західної культури алкоголь іще з античності є цим центральним дурманом. Хоч у яких формах його вживають, він став таким неодмінним складником нашої культури, що ми вже навіть не уявляємо себе без нього. Щоправда, знову і знову були спроби вилучити алкогольні напої з обігу. Та всі вони, як і врешті американська заборона, виявлялися просто донкіхотівськими епізодами. Алкогольна залежність є однією з найпотужніших цивілізаційних хвороб, а те, що її матеріальна причина - алкоголь - все одно так міцно закорінена в нашій культурі, демонструє, що та її цілком очевидно потребує"

В часи, коли алкоголь був надто дорогим, а в аптеках з'явився опій, робітничий клас Лондона масово вживав його щодня. Був час, коли опіум був найчастішим медикаментом, який виписували лікарі, й коштував дешево. І Карл Маркс, який назвав релігію опіумом для народу, знав, про що говорив. Тоді ж і гашиш курили масово. Коли з'явилися героїн та кокаїн, вживання наркотиків поступово почали обмежувати, а згодом й забороняти. 

"Численні відкриття спричиняються до того, що наприкінці XIX ст. наркотики вже не розглядали й не вживали так наївно, як у першій половині цього-таки сторіччя. Відкриття виготовлення морфію (1817) та героїну (1874) з опію означає для сфери наркотиків те саме, що горілка та бренді для питущих: помноження токсичної дії зі значними соціальними наслідками. Уперше морфій масово застосовують у лазаретах великих воєн XIX ст. Із військового життя морфій проникає у цивільне - відбувається достоту такий самий процес експансії, який спостерігаємо під час Тридцятирічної війни із тютюном."

Дуже показовим є приклад колоніальної політики Британії та політики зокрема Ост-індської компанії. На приклад Китаю, у книзі змальовується, як британці в торгових оборудках продавали опій, вирощений на їх плантаціях в Азії ж, натомість купуючи чай. "обрахували, що між 1767 та 1850 роками споживання опію в Китаї зросло в 70 разів. Цілком зрозуміло, що таке зростання спричиняє далекосяжні соціальні наслідки."

Колоніальна Британія систематично та розсудливо використовувала опій, який був заборонений у самій Англії. Цим вони здобували прибутки та утихомирювали пригноблене населення колоній. 

Попри історію наркотиків від повсюдного вжитку до заборони, зараз ми на хвилі відновлення лояльності до "слабких" наркотиків. Іще 300 років тому кава чи тютюн були теж суперечливими речовинами, іноді навіть забороненими "засобами насолоди". Проте у свій час суспільство і держава вирішили замість заборони оподатковувати ці продукти. Тож видається, що гашиш та опій можуть в майбутньому стати такими ж легальними, як у свій час тютюн та кава.Тобто їхня заборона спричиняє більший соціальний неспокій, ніж контрольована легалізація. "куріння та експансія споживання слабких наркотиків - це два внутрішньо пов'язаних процеси". 

"так само, як у XVII столітті спроби заборонити каву й тютюн символізували останні баталії середньовічного світогляду (який цілком справедливо зачув у нових "засобах насолоди" модерну буржуазну динаміку), так і сьогодні ще наявні заборони наркотиків можна тлумачити як останню битву буржуазної раціональності та самодисципліни."

Чого мені бракувало в цій книзі?

Про прянощі дуже мало розказано, на жаль. І дуже хотілося б, звісно, точку зору біологів еволюціоністів про різні поведінкові особливості, пов'язані із тим самим алкоголем, на приклад.