Книга про те, як не поїхати дахом. Гаразд, не зовсім. Дарка Озерна пояснює основи основ психічного здоров'я. Вона досить легко та доступно роз'яснює, як у нашому організмі все пов'язане з усім, не опускаючись до штампів чи примітивного викладу. Все підкріплене науковими джерелами. Особливо хочу зазначити гумор авторки, іронія та сарказм змушували часто посміхатися) Ну і камон, людина, яка у своїй книзі цитує Подерев`янського та Жадана заслуговує на любов.

- науково та правдиво. Дарка Озерна біолог - це раз, використовує сучасні наукові джерела інформації - це два. 

- актуально для українців з нашими поведінковими патернами, реаліями, звичками, сучасними та давніми подіями й прикладами, історичними наративами (про це окремий розділ вкінці, від якого я плакала, бо в саме серце)

- дотепно, доступно, в міру наукових термінів (як на мене, мені, з біологічною освітою, можливо важко судити, але вважаю, що книга написана дуже легко та зрозуміло)

- оптимістично. От справді. Теми важкі, але авторка крім пояснення як працює те чи інше психічне порушення, ще й розбирає досить розлого, як з цим дати раду. 

Я радію, що не маю цих проблем (наразі) про які йде мова. Але для мене дуже важливо розуміти, що теоретично може загрожувати мені або моїм близьким. Зрештою, мова іде про такі речі, як тривожність, депресія, ПМС, алкогольна залежність, вигорання і спільна точно для всіх нас історична травма. 

Я знаю - значить я озброєна. Або хоча б знатиму, куди підглянути, якщо зіткнуся з якоюсь із цих проблем (я не всі перелічила, про які йде мова в книзі). 

А ще дуже зачепило мене те, що в нашій мові для багатьох явищ немає назв. Це наше суспільне замовчування проблем, нехтування психічних проблем. Дуже важливо, щоб більше українців свідомо ставилися не лише до фізичного, але й до психічного здоров'я - свого та ближніх. 

Також для мене дуже важливо розуміти ці речі, аби бути здатною адекватно відреагувати або допомогти за потреби. 

Мені здається, що цю книгу варто читати кожному. Від підлітків до людей похилого віку. Бережімо себе

Декілька цитат. Їх насправді багато можна було виписати, але я читала на одному подиху і не встигала виділяти нічого.

"Історична травма - це не те, чим варто пишатися. Але наратив про неї варто розповідати з перспективи survivors а не victims"

"В контексті амбітного самозавантаження важливо не брати на себе забагато. Хіба що це будуть гроші на рахунок"

"Власне до менструального циклу корисно ставитися як до ще одного інструменту, який показує, чи з нами все добре, а не як до кари небесної"

"Усі риси і процеси в нашому тілі, - це результат змін, на які, умовно кажучи, еволюція сказала «Йой, най буде»"