Не садити, не збирати, і від родичів в подарунок зібрану не приймати, ггг. Але ми не такі.

Як каже Євгенія Кузнецова в своїй книзі “Готуємо в журбі”, варення зі смородини має схильність накопичуватися з часом, як зморшки, вага та невдалі закоханості. Це туфлі, які ви ніколи не вдінете”.

Та я вирішила покласти цьому марнуванні смородини край, застосувавши Перші і Другий принципи української кулінарії, згідно з Євгенією:

Щоб не пропало.Замахатися.

Я не шопопало, а проаналізувала причини того, чому саме смородинове варення чи її заморозки їдять неохоче. Смородинове варення нікому не здалося, бо складається воно переважно з кісточок і шкірок. А в разі так званої золотистої смородини, поширеної на півдні, ще й хвостиків (засохлих квітів). Все це застрягає в примхливих дитячих і подекуди дорослих зубах, і з рештою стає частиною узвару чи тертого пирога, які теж не викликають ажіотажу (балувані всі, скажіть?..)

Але за смородину обідно. Це одна з найкорисніших ягід — в 50 грамах смородини міститься денна потреба у вітаміні С, захмарна кількість антоціанідінів, що й допомагають смородині забарвлювати одяг в красиві фіолетові плями. Антоціанідіни то антиоксиданти, тому їх автоматом вписують в те, що треба судинам і нейронам, аби не вмерти.

В моєму дитинстві смородину вважали панацеєю від застуди і алергії. Але дорослу людина смородина рятує від написання статті, планування закупівель чи прибирання в спальні — що ти від мене чекаєш?! бач, смородина пропадає!.. Потім стаття все одно наздоганяє, але ми принаймні спробували втікти.

Зі смородиною технічне завдання в нас таке:

позбутися шкірок/хвостиків/насіння,але й не дати нічому пропасти (див. 1 Правило),не надто гріти смородину,але й зупинити її ферментативні реакції і не дати вибухнути в слоїку.

Наша сила в суперечливості.

Для цього нам треба поставити музику, щоб не так тоскно і взяти друшляк в дрібне сито і ложку.

Можна навіть купити спеціальний гаджет, який являє собою гібрид друшляка, шпателя і бітономішалки — себто прилад для пюрування. Ще треба каструлі, блендер, цукор, банки з-під консервації чи пакети для заморожування, і бажано вино в келиху.

Смородину помити. При цьому можна не надто ретельно позбуватися суцвіть чи листячка — що спливло, те і злили. Гниле ліпше викинути.

Блендерувати смородину в кашку. Як немає блендеру (як це немає блендеру?!) то потовкти як картоплю.

Взяти отой друшляк чи бетономішалку зі шпателем, вилити смородинове пюре і робити паси руками, поки в друшляку не лишиться густий шмих. Ось відос

Google Photos

Поки крутите, можна примовляти: “Нащо ту смородину ми 30 кущів посадили?.. Краще б я так грощі заробляла, як варення роблю. Але ж не вишні дрилюю, і на тому подякували…”

Жмих не викидайте — складіть поки в якусь ємність. Повторіть операцію. Маєте смородинове ідеально гладеньке і приємне рідке пюре і суміш насіння зі шкірками, які вже ваблять мух дрозофіл.

Додайте трохи цукру до смородинового пюре до стану “не вже не так кисло, але в бабці смачніше було”, тобто 5–10% від об’єму. Розмішайте, хай розчиниться.

Далі можна це або залити в пакети і заморозити, або зробити закрутки. Для закруток треба банки з кришками. Банки з кришками треба було збирати всю попередню зиму з-під інших закруток чи бодай соусів сацабелі й краснодарський. Ну чи купити порожні, але мити все одно доведеться.

Пращурки мої банки кип’ятили годинами на риштуванні над окропом, а я мию в посудомийці чи прогріваю відносно чисті банки в духовці на 200 градусах. Головне, потім не ставити гаряче на мокре.

Доведіть до кипіння оте пюре. Водночас поставте каструлю з водою — хай нагрівається. Розлийте в банки пюре, закрийте кришками.

Якщо вам конче треба, що варення трималося на хлібі з маслом, вгатіть туди пектину, перш ніж розливати по банках. Пектин продають в інтернет-магазах для кондитерів.

На дно каструлі з водою — рушник, щоб банки не коцнулися. Зверху — банки. Як закипить — 5 хвилин і виймайте. Вода має бути по вінця.

Потім я випускаю пару з-під кришок і закручую навєкі. Ну як навєкі — оскільки таке варення йде як в суху землю, до зими воно ризикує і не дожити. Воно і добре — слоїки звільняться. Попереду ж ще сливи благають про порятунок!

Смородинове варення на грецькому home made йогурті (мій класичний десерт)

В нас був жмих. Якщо у вас є сушарка, то застеліть її пергаментом, викладіть отой жмих і висушіть. Буде отаке.

сушені пласти смородинового жмиху

Потім краще змолоти на кавомолці (я роблю малими дозами за потреби) і використовувати як:

пряність (ідеально дружить з м’ясом, баклажанами, сочевицею)складову фруктов-трав’яного чаюбарвникв узварв протеїнові коктейлі (але доведеться процідити чи не чіпати осад)для створення понтового оцтудля обвалювання сироїдських цукерок (є в кав’ярні Peaberry вже)

Нагадую, що 2 Правило української кухні, згідно з “Готуємо в журбі” Євгенії Кузнецової, це замахатися.

Мелена смородина

Можна вдіяти і так: заливаємо смородиновий жмих питною водою, додаємо сидрові чи винні дріжджі, і даємо киснути кілька днів. Краще це робити в спеціальному цеберку з краном (для виноробства). Туди, по мірі скисання до спирту, а потім — оцту — можна вкидати інші рештки народного господарства: качани і шкірки яблук і груш, апельсинову церу, лавандовий цвіт — аби не гниле. Інакше пахтітиме, як сидр з магазу.

Взагалі, оця ферментація решток це хороша тема. Для сидру воно мені не надто насичене, а в стані вже оцту, коли вже перебродило до кінця, і зверху плавають сіруваті плівчасті колонії дріжджів, дуже гарне, особливо як розбавити мінералкою і охолодити.

Цей же оцет можна використовувати для маринування м’яса — м’ясо любить кислоту. Але то вже інша історія.

Смородиново-фруктовий оцет і ферментер

Піду спробую відіпрати одяг і фіранки від смородини