Дарка Озерна's Blog

Так, це продовження мого фб посту, де я попросила френдів, які фанатіють за Олександром Колядою і Анастасією Голобородько, видалитися з друзів. Бо я не хочу мати спільних споживачів інформації з ними — нумо розійдемося в різні боки. І якщо ви не бачите проблеми в повчанні лідеркою думок, яка нині перебуває в Аргентині, української аудиторії щодо того, що немає причин не бути у формі, то я не знаю, про що нам говорити… Тут немає оцінок, зауважте. Просто не по дорозі, for the boys please unfollow me.

Після 200 коменту я втратила змогу брати участь в цьому шедеврі нематеріальної спадщини України, себто срачі, бо загубила, хто де що казав. Хіба що вкотре переконалася, що

люди читають дупою2) вважають інших тригернутими, і прагнуть це довести 10ма однотипними коментами3) читають всі коментарі, а потім обіжаються, що їм принесли купу негативу.

Oh well. Bless your heart

Тут може бути ваша реклама поп-корну

Люди питалися, що ж не так мені в панові Коляді та пані Голобородько, хороші ж люди. Він науковець он-о видатний. Мабуть, я просто заздрю успішним людям. Доведеться пояснити.

Будуть такі частини:

РегаліїМовний цинізм та російський слід (наразі бачите чорнеточку наприкінці файлу — примітка 29 січня)Професійні нюанси (в наступному дописі, it takes time)Регалії.

Задам резонні питання про правдивість регалій, які панове Коляда та Голобородько всюди наводять, і наведу відкриті дані. Може, на них будуть резонні відповіді. А може — просто скажуть, що я заздрю і то все нісенітниця (така відповідь не зараховується).

Що каже пан Коляда?

Що працює у ВООЗ в галузі психічного здоров’я з квітня 2022 року.

зауважте мову “патріота”Які є докази?

Тільки його слова. Навіть назва департаменту написана помилково (він Pan-European mental health coalition насправді)

Наразі єдиний доказ — його пости, при чому про роботу у ВООЗ немає в регаліях до курсів та сторінці на Вікіпедії про Олександра. А каже, що пишається бути частиною команди. Тю

Хоча він не в Україні, це правда. Кажуть добрі люди, що пани Коляда та Чагаєв осіли десь на Іберійському півострові минулої зими. Але то все наклеп заздрісників, не інакше! (UPD — отримала фідбек, уточнюю. NaukRoom належить ФОП Чагаєв Олександр, і тут та далі я називаю Олександра Коляду та Олександра Чагаєва партнерами в сенсі за бізнесом.)

Хоча…

Такий талановитий науковець, так вперто просував довголіття, і як Пилип з конопель пішов в геть чужу тематику і нудну бюрократію. При цьому — молодець який! — активно проводить Школи долголєтія в Греції, читає лікарям про вітаміни, мікрофлору, записує відео-курси і активно веде інстаграм. Записав невідомо де доооовгу розмову з каналом Аndersen People. (Там кайф, марожено. Ми ще повернемося до того відео.)

На місці пана Коляди я би відповіла, що то йому сили дають ЗОЖ та біохакінг з бадами (сарказм), але щоб робота у ВООЗ залишала час і стільки днів відпусток?.. На тлі повноцінного сну і тренувань, як без цього. Щось в мене не складається.

На питання, як там робота у ВООЗ і чи будуть пруфи пан Коляда якось занервував і почав щось казати про карму. Потім його партнер пан Чагаєв обурювався з цього приводу у мене в коментарях. Після історії з НАСА і Доржем Бату взагалі це дуже цікаво (ок, я не вірила в роботу пана Коляди у ВООЗ від початку, Артем Албул знає (не стверджую, що вважає так само).

Хоча хіба важко наштукувати у фотошопі якесь посвідчення? Принт на світшоті зробити… Ой, що це я підказую! (ні, не підказую, світшот то не доказ. Корпоративна пошта — так)

UPD Отут пан Коляда каже вже згаданим Andersen People про те, що перед війною поїхав у відпустку до Португалії, та й залишився там. І вже понад 100 днів живе в Лісабоні. Почнеться з потрібного тайм коду.

https://medium.com/media/808bb748f18354f415fcb78a490dd8da/href

2. Пан Коляда каже, що він “Віце-президент Ліги персоналізованої медицини” — це є в описі його “флагманського курсу” та на сторінці дописувача Форбс.

Тут немає і про ВООЗ

Але якщо загуглити ту Лігу, то нічого, окрім посилань на самоописи пана Коляди не випадає. Невже мене забанили в гуглі так само, як панове Коляда і Голобородько забанили на фб та в інсті?.. О ні!

Де тая ліга, де той віце-президент?3. Олександр Коляда каже, що він є “редактором” низки журналів.Порадити чувакам коректора, чи що?

Яким редактором — головним чи членом редакційної колегії?.. То різні формулювання. І де ж ті журнали — нумо дивитися!

Вся фраза цілком є тільки тут, і це ж посилання є на Вікі сторінці пана Коляди. Так, там є і покійний Олександр Вайсерман (екс шеф пана Коляди) — так кріпово — і сам Олександр. Вони є членами редакційної колегії, це інше, ніж “редактори”, але не будемо надто дріб’язковими. Таки був колись пан Коляда в редколегії цього журналу.

немає коректора і тут

Сайт головного редактору цього загадкового джерела знань оновлювався востаннє в 2016 році. Чи він ще живий, той професор?.. Бо останній “current issue” був понад 2 роки тому.

Такі журнали ще називають “мурзілка”

Можете зайти і оцінити сайт, спробувати кудись там перейти. Навіть не pubmed, хоча і там сміття багато.

Frontiers in Aging ситуація краща — журнал гуглиться без крінжу, видно всіх 950+ людей з редакції. Пан Коляда є Rewiev editor п’яти оглядів. Прочитав 5 статей, окей.

Мережа редакторів журналу Frontiers in Genetics сягає понад 13 тисяч, і пан Коляда — один із них. Не збрехав. Але — о ні! — якщо його пошукати серед цього легіону, то його немає!..

Таки збрехав.

Що в підсумку?Щодо ВООЗ — тільки слова пана КолядиЩодо Ліги персоналізованої медицини — тільки слова пана КолядиЩодо роботи “редактором” — участь у великій мережі оглядачів одного нормального журналу (опрацював 5 оглядових статей), по нулях — щодо роботи в іншому нормальному журналі, і щось дуже мутне — щодо третього, якого вже 2 роки як немає і сайт, наче в 1998 році робили.

4. Чи Анастасія Голобородько справді — консультантка UNICEF?

Ця інформація про пані Голобородько фігурує усюди — на її особистому сайті, в інстаграмі, в анонсі чергової Школи долгалєтія, в титрах до ефірів з її участю. У своїх постах вона не раз згадувала роботу над брошурою щодо прикорму і харчування дітей, яку робить для UNICEF.

Я би не надто сумнівалася, якби не кілька казусів. Перший — допис про БАДи для запобігання ковіду і його ж лікування. І ні слова про вакцинацію — те, в що UNICEF інвестує дуууже багато зусиль і грошей, і що є базою комунікацій організації. ЯК???

Превенція — ЛИШЕ повноцінний раціон і сон, за версією пані Голобородько

Другий привід сумніватися — нервова відповідь мені пана Чагаєва щодо регалій(нагадую, він — бізнес-партнер пана Коляди, який досить зворушливо і по-спартанськи водночас відстоює своїх, респектації)

То я увімкнула науковий метод і почала шукати докази нуль-гіпотези — пруфи того, що пані Голобородько таки є консультанткою UNICEF з харчування.

От що гуглиться на відповідний запит. Щось немає ефірів та постів UNICEF, де фігурувала би пані Голобородько і її відповідні регалії. Для порівняння — загугліть UNICEF Булавінова консультантка.

Єдина більш-менш офіційна згадка пані Голобородько та UNICEF — це спільний їхній етер зі згаданою справжньою консультанткою юнісеф Катериною Булавіновою. Ось

А це скріни. Дивно, чому про пані Булавінову написали “консультантка”, а про пані Голобородько — тільки “нутріціологиня”?.. Мабуть, знову якісь заздрісники монтували, не інакше!..

Брошура, про яку пані Анастасія не раз писала в інсті, з рештою чомусь опинилася на Gumroad, брендована GOLOBORODKO за гроші і без згадок про UNICEF. А від UNICEF жодні брошури про прикорм не гугляться. От біда!

Щось немає інших свідчень того, що пані Голобородько є консультанткою UNICEF з харчування, окрім її слів.

До речі, про наратив UNICEF та висловлювання їхньої “консультантки” в медіа. Ось в березні пані Голобородько дала коментар Vogue щодо пошуку і заміни суміши для вигодовування немовлят.

Вже чую вигуки “А що не так?.. Що, померти дитині з голоду?..”

Річ у тім, що в UNICEF є дуже чітка позиція щодо ГВ — до 6 місяців тільки ГВ, сумішам ні з усіх сил. Тобто коли ми, будучи причетними до установи, говоримо про ГВ, то починаємо з того, що ГВ only і не треба припиняти до 6 місяців принаймні. А потім вже говоримо про таку прикру ситуацію, коли немає суміші в доступності, а дитина ще до пів року. Залишу це тут, про професійні штуки і нюанси буде в наступній частині.

UPD 30 01 2023 В телефонній розмові сьогодні Катерина Булавінова, яка вже не консультантка, а шість років як співробіниця UNICEF Ukraine, підтвердила, що Анастасія Голобородько не є і не була їхньою консультанткою. Вона була гостею ефіру про харчування. Про брошуру з харчування пані Булавінова не в курсі.

Ви вже пошкодували,що не розмістили тут свою рекламупоп-корну?..

5. Дипломи і сертифікати пані Голобородько

Відмічені маркером установи фігурують в описах кваліфікацій пані Голобородько найчастіше. Загуглила першу — це курс для самоопрацювання. Він дає право розповідати про харчування, але не лікувати, не працювати з аналізами, не складати раціони. Безоплатний курс університету штату Юта.

Другий — Health Science Academy — з’явився за минулий рік. Мабуть, завершила навчання. Аби стати сертифікованим клінічним нутріціологом, треба провчитися 60 годин. Шістдесят. Годин.

Що можна прочитати про ці курси? Що можна за тиждень-місяць відучитися. Це ж як машину водити, чи не так?.. Головне — набити руку. (сарказм)

А це пишуть вони самі. “Можна не мати університетського ступеня і не знати нічого про нутріціологію, аби отримати сертифікацію”.

Хороші курси, немає що додати. Їх відрізняє від багатьох інших відсутність вимоги медичної освіти, як то в Канаді, приміром. Так, я дуже довго шукала курси, аби була “бомажка” про мене і харчування, але де нормальне — треба вчитися на лікаря спершу, а потім проходити інтернатуру під супервізією. Або “на коуча”, як на Precision nutrition, тобто людину, яка про харчування розповідає і підтримує поведінку клієнтів. Без аналізів та раціонів. Аж тут така халява!.. 60 годин і ти клінічний сертифікований нутріціолог! Налітай!

Щодо курсів в інших закладах, які згадуються в стрічці на сайті пані Голобородько, то я щось нічого путнього не знайшла. Або вони пропонують едукацію для пацієнтів, як-от як жити з діабетом 2 типу, або довгі повноцінні курси офлайн. Мабуть, мене таки забанили в гуглі, чи наврочили, аби osint не займалася. Хз.

Було би добре, якби пані Голобородько свої сертифікати опублікувала на сайті. Точно ж може. Я не буду скачувати і фотошопити своє ім’я, обіцяю!..

Але цікаво, про кого це казав пан Коляда в своєму дописі про освіту нутріціолога з Гарварда, де від Гарварда тільки логотип?..

про мову, курси і пана Коляду буде далі.Отже. Що маємо про “Фуд-терапевт, нутриціолог та спікер, консультант UNICEF з 2021 року з питань харчування” Анастасію Голобородько?Докази про UNICEF — наразі тільки слова пані ГолобородькоДокази освіти, що дає право говорити про харчування — можливо, що так, курси в університеті штату Юта (позаяк, диплому ми не бачили, але курси давні і швидкі)Докази освіти, що дає право призначати і коментувати аналізи, призначати раціони — 60 годин курсів в британському онлайн закладі, який не вимагає в студентів вищої освіти в принципі. (якщо той сертифікат є. Думаю, що є, тим не менш)Мовне лицемірство

Цей допис мене вже відверто розгнівив своїм цинізмом. Пан Коляда роками проводить Школи долголєтія, курси про вітаміни, Здравомьісліє, ціле літо на мене таргетується їхня школа для лікарів (російською), сайти не мали української версії до липня 2022 року. (В пані Голобородько теж). А тут, після створення російського контенту, людина прозріла, що українського чогось немає! То я піду на жертви, панове, каже наш герой. Почну говорити українською.

Як цікаво. Отримати в Україні освіту, написати українською диплом і дисертацію, і так не знати мови своєї країни?.. Як?

І люди, які завзято лайкали пости про українську мову і її важливість в нашій боротьбі вже не першу сотню років, в захваті від сміливого наміру пана Коляди. Не треба цькувати людей, що нарешті вирішили переходити на українську. Хай переходять. Але я не розумію, як можна тим людям не пригадати їхній внесок в русифікацію простору, як не чекати від них каяття “так, це була помилка”?.. Це як “я припиню бити дружину, бо не хочу сісти” — “Вааааау, який ти молодець!”

Пруфи російських курсів

Так, воно роблено російською, і досі на сайті саме так. Навіть без української версії.

Минулої весни пан Коляда коментував стрічку Громадянин Біо для ДокуДейз. Ефір проводив журналіст Максим Буткевич (на чиє звільнення ми всі сподіваємося). Пан Коляда говорив російською, звісно.

Чи ось інше відео за участю пана Коляди — розповідь “за любовь і генетику” якомусь російськомовному наукпоп-ІТ каналу — Andersen People. Це — російськомовний канал, де переважно сидять російські, знову ж таки, діячі, а ведучий має виразний російський акцент. Канал піарить однойменну ІТ компанію та запрошує всяких діячів побалакати. пана Коляду підписали як “украинский генетик”.

Сексизм детектед

З-поміж спікерів, окрім пана Коляди, там є російські популяризатори науки нєкто Ілья Колмановський, Дмітрій Алєксєєв, та Ася Казанцева, російський лікар, що говорить за сон Роман Бузунов (я гуглила, аби зрозуміти, хто це такі), російський коуч Александр Фридман (який ще 23 лютого 2022 виступав в Харкові! — анонсували на каналі). Про них не уточнювали, що вони “російські”.

Андерсен Піпл мають сторінку у вконтакі. Як цікаво. Явно не наші хлопці й дівчата.

І це знімали явно не в Україні. Тільки де?. Може, в росії? Чи Казахстані? Залишається захоплюватися звитягою пана Коляди, який приїхав на зйомку з офісу ВООЗ в Женеві кудись, аби розповісти російській та рос.мовній авдиторії за кохання.

А слова Шевченка про кохайтеся, та не з москалями, та й забув.

Одним словом, пан Коляда завжди був російськомовним, і українізація відбулася хіба що заради хайпу. Що-що, а коньюнктуру пан Коляда відчуває добре. Хоча ні. Українська є мовою еліти вже давно, задовго до 24/02/2022. Але він цього не помічав і живив своєю діяльністю переважно російськомовний простір.

А міг би бути в авангарді українізації науки. Але це зробили інші. Ну й добре.

А тепер — десерт.

Кому належить лабораторія Діаген?

Там — російський капітал!!

Краще, ніж на УП, я не напишу. І там всі скріни є.

https://www.pravda.com.ua/news/2020/02/26/7241782/

15% установчого капіталу Діагену належать панові Коляді. Кінцевим бенефіціаром є якась Тетяна Звездогляд, на яку ще зареєстровано Редвуд ЛТД, і була зареєстрована українська донька російської Євросеті.

Слід тягнеться на північ, в росію.

Тетяна Звездогляд — кінцевий бенефіціар Діагену, людина, на яку записаний власний контрольного пакету Діагену, дотична і до Євросеті

Звісно, все це зареєстровано в Україні. Діаген навіть переказує по кілька тисяч гривень щомісяця (отут сміх крізь сльози, бо ми всі — ближнє коло — донатимо в рази більше, хоч і не ТОВ)

Тест-системи від ковіду, які Діаген запропонував взимку 2020 року, теж були зрихтовані з російських компонентів. Ну я чому ровера винаходити?..

Далі буде.

Ви ще можете розмістити тут свою рекламу поп-корна чи вина.

[image error]

Якщо проаналізувати те, що відомо про раціон військових, скидається на те, що їм бракує вітаміну С, вітамінів групи В, фосфоліпідів, клітковини, всіх рослинних вторинних метаболітів, яких нутріціологи та продавці БАДІв сукупно називають “антиоксиданти”, бракує білка та води.

Умов війни та військової підготовки це ситуація підвищених навантажень та нерегуляного харчування й поганого сну. За таких умов м’язи стають енергією і витривалість падає. Аби цьому запобігти, дозу білка слід збільшувати.

Протеїнові батончики можна купити, це питання ціни та смаків. Я вирішила придумати своє, бо хто на що вчився, і зробити такі батончики, щоб спробувати перекрити потребу в білках та рослинних метаболітах і клітковині.

Що треба (в грамах):

Сироватковий білок молока 450Яєчний порошок 100Цукор 375Пектин 50Желатин 100Мелений мак 150Смаковий компонент (какао, мелені сушені ягоди, кава) 50Рідина (вода, яблучний оцет, заварена кава — в залежності від бажаного смаку) 325Пальмове масло рафіноване чи його комбінація з маслом какао і тертим какао 250сіль 5не брешу

Де це купити? Я брала все тут, але це не реклама. На промі повно всього. Ці довго відправляють після оплати, але так сталося, що до них звикла.

Що робити?

Берете каструлю з товстим дном літри на 2.5–3.5Зважуєте цукор, берете воду (це однаковий об’єм, в принципі)все в каструлю на малий вогонь. перемішуєте.Зважуєте жир і кидаєте в сироп. Пальмове масло ми беремо не від жлобства — воно має найвищу температуру плавлення і не прогоркатиме, бо то все насичені жири. Якщо берете терте какао (до смаку какао), то його треба покромсати ножем, перш ніж додавати. Воно плавиться у рідині.Тепер зважуєте решту, мелете мак, все добре перемішуєте.Кипить сироп з жиром, і ви туди вмішуєте суху суміш. Добре мішати лопаткою з силікону з прямим кінцем (не закругленим). Так краще шкрябати дно. Я в цей момент сильно стишую вогонь, потім вимикаю. В результаті вимішування буде блискуча в’язка туга маса.Викладаємо масу на застелену пергаментом форму, зверху — пергамент, дощечку, рівняємо. В мене формочка 25 * 35 см. Змінюйте пропорції відповідно до ваших формочок, щоб батончики були “як снікерс” потімЗнімаємо дощечку, даємо ніч затужавіти.Розрізаємо на рівні частини (в мене 3 * 6 см)пакуємо у фольгуПектин то клітковинаМак то клітковина, хороші жири і білок з великим вмістом ВСААмолочна сироватка то те, що їдять спортікиЖелатин то був колаген. Він сам не вбудується в суглоби, але його амінокислоти можуть стати в пригоді.Какао чи мелені ягоди чи кава то фітонутрієнтиБез цукру м’язи погано поглинають амінокислоти, тому ЗОЖні батончики без цукру недоречні, як на мене

Що почім?

Один кілограм виходить 135 гривень. Непогано, адже покупні батончики коштують щонайменше 600 гривень/кг

Щодо поживної цінності порахую потім. Принаймні, білка тут 24+5.4 + 0,2*8 = 31%

Як показує практика, частина води випаровується при тужавінні білкової паляниці.

Батончик важить 50 грамів (як поріжете), тобто в одному батончику буде 16 грамів білка. Саме стільки треба додавати до кожного прийому їжі, коли потреба в білку зростає.

УВАГА! в цій сироватці є лактоза, і якщо людина її не дуже переносить, то можливе здуття і метеоризм. В принципі, це нормальний і задокументований побічний ефект протеїнової саплементації. але перш ніж брати таке в засідку, треба завчасно перевірити, чи не буде пуків.

Робіть батончики для ЗСУ і для себе, для батьків, які втрачають м’язи через вік, для дітей в школу. Я їла і досі жива.

Викладаю це в загальний доступ, щоб добра ставало більше.

Слава нації! Смерть ворогам![image error]

Айву гарно нюхати, легко збирати, важко різати, шкода проігнорувати. Все попереднє життя я їла айвове варення, але спроби зробити його самій нічим хорошим не закінчилися. Замість цукатів — пюре, замість прозорого густого сиропу — знову пюре. І все це кисле через лимонку, бо цукру скільки треба додати мені шкода. Але читання про пектин в контексті варення з шовковиці і смородини навело на розуміння того, як же ж слід працювати з айвою — щоб без кривавих мозолів від чищення й нарізання. Ось. Адаптовано звідси

Але тут все одно буде overдофіга цукру. Хоча не пропало. І виглядає гарно.

Треба:

велика каструлямарляменші каструлілимончисті банки та кришки (мила в посудомийці, стерилізувала в духовці)айва та цукорБлендер і бажано такий дівайс а ля млинок-друшлякпергаментпісня про бурштин

Отже. Беремо волохату айву, як-не-як миємо, хутро можете залишити. Ріжете як небудь великим ножем на дошці. Хробачків можете викидати, насіння/серцевину залишайте.

Скидаєте нарізану айву в каструлю, заливаєте водою, щоб покрило на кілька пальців. Ставите на вогонь.

Як закипіло, засікайте 2 години. Хай собі кипить, але щоб не виварилося і до дна не пристало.

Відставте і забудьте на кілька годин. воно надто гаряче, аби братися далі.

Далі етап нагадує приготування кисломолочного сиру. Треба покласти то все в марлю, підвісити і хай фільтрується. Як на фото. Але я вас прошу — можна просто частинами через друшляк швидко процідити. Виварену айву відкладіть кудись, не викидайте — з неї буде мармеляда. Можете заморозити до часів натхнення.

Всю нажиту важкою працею рідину з вивареною айвою слід поміряти банками. На кожен літр рідини нам треба 750 грамів цукру. Щоб позлипалося, так.

Тепер робимо трюк з кислотою, цукром і пектином, що екстрагувався з айви в розчин: ставимо відвар нагріватися, додаємо сік лимону, лимонну церу, і всипаємо цукор. Треба перемішувати.

В рецептах кажуть, що ще 5–20 хвилин, і у вас буде готовий сироп, що стане желе. Не з моїм щастям — гріла-перемішувала годину.

три стадії водночас

Чи готове майбутнє желе, можна дізнатися кількома способами, повідомляють нам англомовні рецепти:

Термометр показує 105 градусівЯкщо крапнути на холодну тарілку краплю, почекати зо хвилину, і тицьнути пальцем, то воно зморщитьсяЗ ложки не зтікає крапля, а висить.

Другий і третій способи вперто показували, що в мене не готове. Але воно стало червоно-бурштинового кольору, як на фоточках в інтернеті, а мене дуже дістав цей процес. То ж я розлила по слоїках вариво, і таки не схибила.

Тепер друга частина. Вона марудніша.

Беремо ту м’якоть. Блендеруємо та перетираємо в тому млинку-друшляку, щоб вийшла пухка однорідна маса без кісточок, шкірок та хробачків. Додаємо лимонну церу, лимонний сік і цукор — ті самі 750 грамів на кожен літр м’якоті. Перемішуємо, допоки воно не загусне, що від ложки лишатиметься слід.

диво-прилад для перетирання. Я його згадувала в опусі про смородину

Виливаєте це у застелену форму — і ось вона, мармеляда. Пектин, цукор, запах айви. Іспанською воно зветься membrillo, і їдять це з сирами. Нагадує той яблучний мармелад на вагу, що колись продавали на ринках, а тепер інколи в модних сільпо чи в ресторанах.

Пишаюся собою! Це теж марудно і не швидко. Але бодай без купи відходів і пошкоджених пальців. І дуже смачно.

[image error]

“Наразі”, бо психічний стан то є функція, що залежить від низки констант (генетика, країна проживання) та перемінних (стресові ситуації, травматичні події, спосіб життя, життєві обставини, наші базові налаштування світогляду — останнє такий мутний на перший погляд термін, але психотерапевти пояснять). Отже

Здатність ефективно проявляти думки і почуттяЗдатність приймати симпатію і любовЗдатність відчувати і давати симпатію й любовЗдатність приймати та робити компліменти та прояви вдячностіМожливість лагодити і взаємодіяти з іншимиВміння чути та поважати людей довколаЗдатність контролювати імпульсиПрацездатністьЗдатність бачити наслідки дійТа витримувати певну фрустраціюІ брати відповідальність за свої діїПри цьому не переводити стрілки на інших, коли щось не так, а справа не в нихСамоповага та повага до іншихЗдатність приймати те, що не все завжди так, як нам хочетьсяВміння використовувати функціональний коупінг

Як за Фройдом: здатність любити і працювати

Ми можемо побачити, що малі діти, підлітки і навіть багато дорослих під такий опис не підпадають за більшістю пунктів. Якщо діти, підлітки і чоловіки до 25 років (в яких так довго дозріває передня кора великих півкуль мозку) знаходяться в процесі “збірки і тюнінгу”, то решті

а) можна побачити простір для покращення в себе

б) зробити висновок, що не з усіма людьми можна мати справу прямо, асертивно, спокійно, без маніпуляцій, і сподіватися на їхню адекватність. (При цьому я не закликаю до маніпуляцій)

Прозвучав “функціональний коупінг” — тобто те, як ми даємо раду собі, коли shit happens. Це може бути:

Поговорити про почуття з тим, кому довіряєшВести щоденник своїх почуттівРобити щось конструктивне (вчитися, готувати, майструвати, впорядковувати тощо)Говорити з собою в позитивному ключіВчитися пробачатиБути фізично активнимиСтавити досяжні ціліОб’єктивно оцінювати ситуаціюБрати відповідальність за себе і вчитися на помилкахПроводити час з близькими людьми і знайомитися

А ось і дисфункціональний коупінг. Його зрада полягає в тому, що тут і зараз він робе і знеболює, і не дає нам геть сунути дахом. Але потім приходить розплата, а віз і нині там, себто проблема, яка змусила до коупінгу вдаватися. Це:

Надмірно хвилюватися через ситуацію аж до нав’язливого стануЗвинувачувати себе за те, що поза вашим контролемШукати помстиУникати спілкування і людей в ціломуСпати забагато чи не спатиЇсти забагато чи не їстиКурити чи вживати нікотин так чи інакБухатиВживати наркотики різного штибуІмпульсивна поведінка заради забуттяСісти і чекати, що все якось мине

Наркотики, алкоголь, оргії з незнайомими людьми без презерватива і нікотин тут фігурують не як аморалка, а як те, що не надто допоможе розв’язати проблему. Хоча забутися допоможе. For a while

Не садити, не збирати, і від родичів в подарунок зібрану не приймати, ггг. Але ми не такі.

Як каже Євгенія Кузнецова в своїй книзі “Готуємо в журбі”, варення зі смородини має схильність накопичуватися з часом, як зморшки, вага та невдалі закоханості. Це туфлі, які ви ніколи не вдінете”.

Та я вирішила покласти цьому марнуванні смородини край, застосувавши Перші і Другий принципи української кулінарії, згідно з Євгенією:

Щоб не пропало.Замахатися.

Я не шопопало, а проаналізувала причини того, чому саме смородинове варення чи її заморозки їдять неохоче. Смородинове варення нікому не здалося, бо складається воно переважно з кісточок і шкірок. А в разі так званої золотистої смородини, поширеної на півдні, ще й хвостиків (засохлих квітів). Все це застрягає в примхливих дитячих і подекуди дорослих зубах, і з рештою стає частиною узвару чи тертого пирога, які теж не викликають ажіотажу (балувані всі, скажіть?..)

Але за смородину обідно. Це одна з найкорисніших ягід — в 50 грамах смородини міститься денна потреба у вітаміні С, захмарна кількість антоціанідінів, що й допомагають смородині забарвлювати одяг в красиві фіолетові плями. Антоціанідіни то антиоксиданти, тому їх автоматом вписують в те, що треба судинам і нейронам, аби не вмерти.

В моєму дитинстві смородину вважали панацеєю від застуди і алергії. Але дорослу людина смородина рятує від написання статті, планування закупівель чи прибирання в спальні — що ти від мене чекаєш?! бач, смородина пропадає!.. Потім стаття все одно наздоганяє, але ми принаймні спробували втікти.

Зі смородиною технічне завдання в нас таке:

позбутися шкірок/хвостиків/насіння,але й не дати нічому пропасти (див. 1 Правило),не надто гріти смородину,але й зупинити її ферментативні реакції і не дати вибухнути в слоїку.

Наша сила в суперечливості.

Для цього нам треба поставити музику, щоб не так тоскно і взяти друшляк в дрібне сито і ложку.

Можна навіть купити спеціальний гаджет, який являє собою гібрид друшляка, шпателя і бітономішалки — себто прилад для пюрування. Ще треба каструлі, блендер, цукор, банки з-під консервації чи пакети для заморожування, і бажано вино в келиху.

Смородину помити. При цьому можна не надто ретельно позбуватися суцвіть чи листячка — що спливло, те і злили. Гниле ліпше викинути.

Блендерувати смородину в кашку. Як немає блендеру (як це немає блендеру?!) то потовкти як картоплю.

Взяти отой друшляк чи бетономішалку зі шпателем, вилити смородинове пюре і робити паси руками, поки в друшляку не лишиться густий шмих. Ось відос

Google Photos

Поки крутите, можна примовляти: “Нащо ту смородину ми 30 кущів посадили?.. Краще б я так грощі заробляла, як варення роблю. Але ж не вишні дрилюю, і на тому подякували…”

Жмих не викидайте — складіть поки в якусь ємність. Повторіть операцію. Маєте смородинове ідеально гладеньке і приємне рідке пюре і суміш насіння зі шкірками, які вже ваблять мух дрозофіл.

Додайте трохи цукру до смородинового пюре до стану “не вже не так кисло, але в бабці смачніше було”, тобто 5–10% від об’єму. Розмішайте, хай розчиниться.

Далі можна це або залити в пакети і заморозити, або зробити закрутки. Для закруток треба банки з кришками. Банки з кришками треба було збирати всю попередню зиму з-під інших закруток чи бодай соусів сацабелі й краснодарський. Ну чи купити порожні, але мити все одно доведеться.

Пращурки мої банки кип’ятили годинами на риштуванні над окропом, а я мию в посудомийці чи прогріваю відносно чисті банки в духовці на 200 градусах. Головне, потім не ставити гаряче на мокре.

Доведіть до кипіння оте пюре. Водночас поставте каструлю з водою — хай нагрівається. Розлийте в банки пюре, закрийте кришками.

Якщо вам конче треба, що варення трималося на хлібі з маслом, вгатіть туди пектину, перш ніж розливати по банках. Пектин продають в інтернет-магазах для кондитерів.

На дно каструлі з водою — рушник, щоб банки не коцнулися. Зверху — банки. Як закипить — 5 хвилин і виймайте. Вода має бути по вінця.

Потім я випускаю пару з-під кришок і закручую навєкі. Ну як навєкі — оскільки таке варення йде як в суху землю, до зими воно ризикує і не дожити. Воно і добре — слоїки звільняться. Попереду ж ще сливи благають про порятунок!

Смородинове варення на грецькому home made йогурті (мій класичний десерт)

В нас був жмих. Якщо у вас є сушарка, то застеліть її пергаментом, викладіть отой жмих і висушіть. Буде отаке.

сушені пласти смородинового жмиху

Потім краще змолоти на кавомолці (я роблю малими дозами за потреби) і використовувати як:

пряність (ідеально дружить з м’ясом, баклажанами, сочевицею)складову фруктов-трав’яного чаюбарвникв узварв протеїнові коктейлі (але доведеться процідити чи не чіпати осад)для створення понтового оцтудля обвалювання сироїдських цукерок (є в кав’ярні Peaberry вже)

Нагадую, що 2 Правило української кухні, згідно з “Готуємо в журбі” Євгенії Кузнецової, це замахатися.

Мелена смородина

Можна вдіяти і так: заливаємо смородиновий жмих питною водою, додаємо сидрові чи винні дріжджі, і даємо киснути кілька днів. Краще це робити в спеціальному цеберку з краном (для виноробства). Туди, по мірі скисання до спирту, а потім — оцту — можна вкидати інші рештки народного господарства: качани і шкірки яблук і груш, апельсинову церу, лавандовий цвіт — аби не гниле. Інакше пахтітиме, як сидр з магазу.

Взагалі, оця ферментація решток це хороша тема. Для сидру воно мені не надто насичене, а в стані вже оцту, коли вже перебродило до кінця, і зверху плавають сіруваті плівчасті колонії дріжджів, дуже гарне, особливо як розбавити мінералкою і охолодити.

Цей же оцет можна використовувати для маринування м’яса — м’ясо любить кислоту. Але то вже інша історія.

Смородиново-фруктовий оцет і ферментер

Піду спробую відіпрати одяг і фіранки від смородини

(пасивної агресії пост)

Фрілансер за визначенням людина безпорадна і недосвідчена – саме тому він чи вона після 10 років офісу перейшли на вільні хліба.

Фрілансеру слід регулярно докоряти, що його робота триває по вечорах і на вихідні – самостійно це помітити інфантил, ясна річ, не в силі.

Якщо раптом це ледащо надумало влаштувати сієсту, читало вдень книжку, прибирало квартиру в робочий час, чи ходило на ринок по малину, до верби по груші, до жаби по цицьку і до замовника по гроші – безапеляційно зауважте, як людина гає час й байдикує, коли нормальні люди працюють. Не дивно, що потім по вечорах працювати доводиться.

Регулярно, тобто щозустрічі, розповідайте, як вам тяжко в офісі, як втомили відрядження, і який менеджмент у вас кончений. Якщо вільна птаха з ноутбуком чомусь почне тягнути зловтішну либу, переходьте до наступного пункту.

Покажіть свій манікюр, яи нову машину, фото з моря, розкажіть про медичну страховку від контори, і поцікавтеся, чи не час знайти пристойну роботу, а не нити. Хоча кому ті фрілаесери треба – вони ж не здатні до самоорганізації, не те що менеджменту.

Фрілансери регулярно вшиваються на так звані workations. Це коли в кадрі до моря, келиху, гір, маминих чорнобривців чи тещиної черешні додається ноутбук. Подбайте про людину!.. Відкрийте йому чи їй очі, що то і не відпочинок, і не робота. Тільки час змарнували.

Не забудьте нагадати, як важко ви гаруєте, що змушені тільки три дні на тиждень працювати з дому – суцільні зуми, немає коли на масаж сходити!.. А відпустка так та лише раз на рік, тож щосезону доводиться тупо відпрошуватися.

Поцікавтеся, наче ви психотерапевт, до якого прийшли зі запитом, що ж змушує людину отак жевріти і морочити всім голову своїми замовленнями і актами робіт?.. Либонь, без вас фрілансер досі не спромігся про це подумати.

Якщо раптом виявиться, що малювати ілюстрації, перекладати книжки, чи навіть писати їх, робити репортажі, писати статті для топових видань чи монтувати відео то їхній вииииибір (#$)~!!!!1111), то запитайте, кому ж тоді в цій країні просувати політичні партії, пральні порошки і батончики марс?! Кому водити трамваї та порші?.. Гендерними студіями, я вас питаю, кому займатися, коли всі в письменники підуть?..

Коли недалекий фрілансер нарешті здасться під тиском ваших мудрих настанов і скаже, що почав шукати справжню роботу, проявіть ще більшу людяність. Спитайте: "Як же ж так?.. Ти ж страждатимеш в офісі! Ти ж і працювати, як всі нормальні люди, не вмієш!.." Дурбецало, безумовно, оцінить вашу турботу.

Якщо ця зараза напише про ваше піклування жовчний пост на фейсбуці, то образьтеся на невдячність й камінь за пазухою, і скрушно похитайте головою. "А тобі, виявляється, і слова не можна сказати!.." – ти йдіть на роботу скоріше. Там ще інстаграми не горнуті і кава не випита.

На фарсі Ab це вода, doohh — айран, khiar — огірок. Читається приблизно як аб дуґ хьяр (Звук gh в нас відсутній. Він, здається, народжується десь в горлі, та з силою проривається назовні. Дякую, Женя Седько, за пояснення!)

Щороку в інтеренетах точаться суперечки щодо окрошки — то кацапська страва, випадково залите квасом олів’є чи їжа для свиней?.. Мені образливо таке читати, хоча свинок люблю, як і окрошку. Адже в нас на півдні окрошка то звична літня страва, а тут на фейсбуках її піддають остракізму.

Аж тут присилає мені NY Times Cooking (неабищо) рецепт персидського супу, ідеального для літа, як вони кажуть. А там — мамо рідна ! – сироватка, огірки, горіхи, кріп, м’ята, часник… Все як ми любимо.

Тут я згадала , що в болгар є таратор з кефіру, часника, кропу і огірків.

І в греків є тцатцикі з йогурту, огірків і часника.

І в Турків є чачік з йогурту, лимонів, м’яти та огірків.

Про огірочики в нас є пісні. Огірки вирощували в стародавньому Єгипті, звідкіля вони потрапили на Балкани, і понеслося. На наших теренах огірки з’явилися раніше, ніж в західній Європі. В книзі Антона Санченка “Круз та Лис” навіть є припущення, що рецепт ніжинських огірків створили ніжинські греки.

Сироватка, маслянка, гуслянка, айран, йогурт і кефір то ж скотарська/кочова спадщина.

Тому мені приємно думати, що окрошка до нас потрапила від прекрасних південних сусідів, а не від кацапів.

Так ось, для іранського супу потрібні огірки (багато), сироватка, йогурт (чи йогурт і мінералка, або маслянка, але то вже екзотика), кріп (багато), м’ята (багато), часник, родзинки, волоські горіхи, можна ще редиску, а взагалі автентично буде, якщо відшукаються сушені пелюстки чайної троянди. В мене були, до речі. Я відьма, ще й спираюся на правило української кухні (за Євгенією Кузнєцовою) “щоб не пропало”. Ото в червні не дала пропасти трояндам.

Огірки порізати чи натерти дрібно, горіхи дрібно порізати чи потовкти, м’яту й кріп теж, можна класично з сіллю розтерти, часник вичавити. Залити то все сироваткою, додати йогурт. Ідеально все мати холодним, і розлити в тарелі з морозилки. Я ще вмантолила лущеного конопляного насіння для більшої поживності. Коноплі в Ірані й Туреччині, між іншим. добре ростуть.

Заходить аб дуґ хьяр — як в суху землю.

Ось дуже красиве відео про приготування. Ви можете не бити горіхи камінням, але просто оцініть естетику.

https://www.youtube.com/watch?v=iOeYI4ZA8lI&ab_channel=TheLimeTree

Що з поживністю? Все шикарно. Сироватка то джерело кальцію і білка, ще й потрібного в спеку калію. Горіхи то білок і ненасичені жирні кислоти. Зелень то магній, ще й калій, якщо рослини підживлювали. Огірки то запашна вода за суттю. Нуль калорій практично. Родзинки то швидкі вуглеводи. Часник — леткі сірковмісні сполуки. Ментол м’яти діє на холодові рецептори в роті і змушує нас відчувати холод.

Пічку вмикати не треба. Огірки я не чищу. Дуже хороша лінива страва.

Лінуйтеся і будьте щасливі!

В усіх власників городів рано чи пізно настає момент “що робити з клятими кабачками”. В інтернеті повно цікавих рецептів, які дуже нагадують кашу з сокири: візьміть вершки, яйця, пармезан, мускатний горіх, сир брі, хамон, біле вино… ну і так, три кружальця кабачка. Ми не такі. Нам потрібно нищити кабачки ефективно і бажано смачно.

Кажу одразу: пропорцій в мене немає. Робилося все натхненно. Але вам потрібні:

два дебелі кабачкиолія грамів 100розпушувач чи сода+оцет3 яйцясіль, перець, куркума, оце все хто що любитькріп та інша зелень яка єсир який Бог пославборошно (в мене цільнозернове+біле+мелений кунжут+мелений льон. Молола в кавомолці).пергамент

За бажанням: квіти кабачків (гарбузів, цукіні)

Що робимо:

Духовку умімкнути на 200 градусівкабачки розрізати вздовж, дістати ложкою насіння. Будуть човникиЗабути в духовці на 25–30 хвилин.Дістаємо ложкою м’якоть, шкірка залишається. воно однорідне і значно підсушене, ніж просто тертий кабак. Запам’ятайте цей трюк — саме отаке печене пюре зручно морозити, і робити з нього оладки чи супи. Так, +1 крок, але воно концентроване, компактне і м’яке.До м’якоті — сіль, перець, 2 (два) яйця, олію, розпушувач, борошно. Має вийти консистенція як на кекс. Чи як на оладки. Чи як сметана 20%. Густе, ложкою накладається, руками не ліпиться і не ллється як пісня.Все це вилити у форму для запікання, застелену пергаментом.Йдіть гуляйте 45 хвилин (є нюанси щодо товщини запіканки, розміру кабачків тощо, тому обирайте час самі)Коли все готово, протикається і не липне до сірника, гарно пахне, тоді квіти розрізати навпліл, покалапецяти з яйцем та сиром (можна зробити справжній кляр), викласти на кабачковий хліб. Запікти ще хвилин 5.Тут ще є шар з листя мангольду, часника, сметани та яйця. Це смачно, але не стала лякати.

Ото таке. Мінус два кабачки, над якими не треба стояти. А якщо квіти були жіночі, то взагалі ще менше. Я брала квіти з молоденьких щойно зав’язаних кабачків.

Лінуйтеся і будьте щасливі!

Цим дописом я хочу загнати осинового кілка в серце страждущіх за совком і осоружним пломбіром за ГОСТом. До слова, морозиво, як і купу техлологічних ніштяків (морозилки, джеми, консерви, навіть вулична їжа бургери) то все спадщина капіталістичного США, завезена в 1936 році совнаркомом Анастасом Мікояном. Свої в СРСР були тільки табори. Все хороше вкрадене.

Ще один кілок — морозиво в спеку не охолоджує. Хіба добре заляпує груди, живіт чи взуття— в кого що виступає. Але не охолоджує. Охолоджує гарячий чай і власний піт на шкірі, але кого ж переконаєш?.. Закони термодинаміки нещадні, тому передати можна тільки тепло, а не холод. А те тепло, що йде на зігрів 100 грамів морозивка, як накопичувальний бонус в сільпо — погоди не робить.

Та й таке. Морозиво, спожите поза контекстом умовного Курмайору чи Риму, мене не збуджує. Воно настільки солодке, що доводиться доганятися оселедцем, оливками чи бодай сухим котячим кормом. Цукру в морозиві на нашому ринку — відсотків 25. Це забагато. Дивіться на картинки. Денна норма доданих цукрів дорослої людини, а в дітей від такого як не позлипається, то зубки розчиняться. А нам потім за лікування платити.

Все б нічого, але дитина вимагає морозивка. Якщо не виходить щось здолати, його треба очолити, тож я недалеко пішла — в Cooking New York Times — і надибала людський рецепт морозивка, який ще більше спростила та виконую регулярно.

The Only Ice Cream Recipe You'll Ever Need (Published 2014)

Для цього знадобляться вершки, глюкоза (ну ок, цукроза, тобто звичайний цукор), жовтки, а також каструля, морозилка, морозивниця та ємності. При згадці про морозивницю люди завше засмучуються, але я вас запевняю — її легко знайти на олх вживану за 400–800 гривень, користуватися легко, і вона швидко окуповується, навіть як готуєте з усього найкращого. А як не з найкращого, то нащо то все?..

Так виглядала морозивниця в старі часи. Охолоджена ємність та механічна ручка, яка перемішувала морозиво. Тепер все те саме, тільки від розетки

Нам для морозивка треба:

(ви можете зробити все те саме вдвічі менше. Навіть краще, бо тоді швидко охолоне і не виливатиметься з приладу. Але я think big)

Вершки 10% 1 літр. Можна жирніші, але навіщо? Я беру одразу багато в конторах, що забезпечують кафе-бари-ресторани та з доставкою. 63 гривні літр.8 жовтків. Як відокремити жовтки від білків, дивіться в кліпі. За разом і музику послухаєте. UAH 24. Що робити з білками, окрім як додати до омлету, наразі не придумала.150–180 грамів цукру. В мене це кілька ложок ванільного цукру (так, його я беру кілограмами — ваніль діє на рецептори солодкого, і все здається ще солодшим. Запам’ятайте цю пораду) та 120 грамів глюкози. Можна брати цукрозу (цукор в магазині), але для морозива краще брати глюкозу — вона знижує температуру замерзання морозива. Морозиво на глюкозі м’якше.Можна балуватися, і додавати ніштяки, як-от суху молочну сироватку, тертий кокос чи мелені вівсяні висівки. Молочна сироватка це те саме, що спортивне харчування. Мелені висівки це робилося, звісно, як іронія, але виявилося прикольним. Зважайте, що більше ви додаєте ніштяків, то менша частка жовтків та цукру — а отже, інша консистенція. Це коштуватиме UAH 45*0.120+120*0.06=UAH 12.6.Ягоди, супліддя, багатогорішки та інші плоди краще додавати до морозива зверху перед тим, як їсти.

Що робимо:

Охолоджуємо чашу. Морозиво потребує forsight — за добу до приготування чашу від морозивниці треба поставити в морозилку.Вершки — в каструлю і на малий вогонь.Жовтки відокремити від білків, змішати з цукром, сухою сироваткою якщо є. Додати трохи вершків, щоб добре перемішалося і лилося.Влити жовтки з цукром в каструлю з вершками і постійно перемішувати. Коли дійде до 80 градусів, то вже все готово. Кип’ятити не можна. Звісно, тут стане в пригоді харчовий термометр, але вони дешеві неточні, а дорогі триста років мені здалися.Охолодити до кімнатної температури. Якщо ж комочки, то блендеруйте.Зберіть морозивницю і запустіть.

New video by Daria Ozerna

Влийте ту морозивну масу і хай охолоджується. На це йде до пів години. Морозиво стає пухким та об’ємним — як ви бачите на картинці нижче, морозиво то на половину повітря. На цьому ж етапі можна додати висівки, конопляне насіння, кокосову стружку, мак та інші home drugs.

Маємо морозиво, в якому 13% цукру (можна ж і менше зробити), 7% жиру з вершків, немає транс жирів, натомість є фосфоліпіди жовтків (теж жири, але я їх не враховувала), немає некорисних для кишкової мікробіоти емульгаторів, і навіть можна додати висівки. Клітковина, йєє! Вміст білку можна підвищити з 2% до 6,5% завдяки сухій молочній сироватці. Розмір порції обираєте ви самі.

найзручніше — пакувати в скляні баночки з кришками на різьбі. але так теж непогано

Замість вершків можна брати фруктове пюре + пектин, чи навіть вино. Не знаю, чи вийде морозиво геть без цукру — але тоді треба думати, чим знизити температуру замерзання.

Ось чарт тої ж щедрої пані Мелісси Кларк зі Ньюйоркера щодо різних смаків морозива.

https://www.nytimes.com/interactive/2014/07/01/dining/the-master-ice-cream-recipe.html

Роботи руками справді мало. Найважче то все раз закупити.

Лінуйтеся і будьте щасливі!

Незбагнений атрибут сільського подвір’я це шовковиця. З неї в нас не роблять закрутки, тож можна вважати шовковицю ні на що не придатною.

Але то хибне твердження. Шовковиця росте для іншого.

Її садять, аби курям було що дзьобати, а ви їм гукали: “а ну киш звідси!.. нема де гребстися? а потім як не шовковиця, так гуано фіолетове на кожнім кроці!..”

Аби раптом поглянути на розхристані дерева, і сказати: “Та спиляю я ту шовковицю на****, все одно ніхто не їсть.”

А інша людина тут має сказати: “Ні, як то ми будемо без неї? Вона ж від сусідів затуляє”

Чи відправити малечу збирати шовковицю передати в місто дідусеві, а потім, ясна річ, побиватися, що малеча синя геть уся, шовковиця пустила сік, а як доїхала до міста, взагалі всю сумку перемазала і запліснявіла.

Чи сусіди проходили повз, звабилися темними багатокістянками, а ви такі виззирнули з-за паркану і кажете: “шо це в тебе, своєї немає, що чужу тягнеш?!”

Або скрушно казати заїжджім дітям: “Йой, вродила шовковиця, а немає й діла нікому. Все осипається”

Та, як їдеш в місто, пройти під деревом і жахнутися: “Тьху ти, шовковицею мазнулася, як тепер в люди йти?”

Ще дітям можна байки розповідати про двоюрідного брата бабусі, що тримав шовкопряди, так то він дерева посадив, аби годувати і шовк робити.

Чи ось нова, либонь, поліплоїдна, шовковиця з лисятям, як долоня Кличка, і такими ж багатокістянками. Її садять на видноті, аби сусіди питали: “А що то у вас за шовковиця така величезна?.. То і нам таку треба,”.

Шовковиця в українському селі виконує суто соціально-психологічну функцію. Вона дає привід бідкатися увесь червень.

В липні, щоправда, теж можна — бо шовковиця так швидко відійшла.