Гостросоціальність як індульгенція для графомані?..
Дом̶у̶ч̶и̶л̶а̶читала нарешті одну неймовірно розпіарену "гостро-соціальну" книгу в гарненькій бузковій обкладинці (спойлер: оформлення - найкраще, що в книзі є).
Назву не пишу свідомо: букблогери з інсти стверджують, що були прецеденти, коли авторка із хом'яками набігала в коменти до всіх, чиї відгуки їй здалися недостатньо захопленими. А мені цілком вистачає новин з фронту, щоб ще якісь панянки-ображенки псували нерви...
Отже, кілька думок.
Проблема з так званою "гостро-соціальною" літературою в тому, що під соусом згаданої "гострої соціальності" читачам можна втелющити відверто слабкі з літературної точки зору тексти. Кострубаті саморобки з пласкими, наче пиріг у нехлюйки-господині, персонажами-функціями, сюжетними "знахідками" на кшталт вродливого й шляхетного вдівця-татка-одинака, який живе по сусідству з бідосею-жертвою домашнього насильства, і фабулою, ніби поцупленою з якихось, Господи пробач, "Вікон", що їх в Мико дивилися посполиті за часів мого дитинства.
А рецензенти заходяться в екстазі: "важлива тема!!111", "перша українська книга про сімейне насильство!!111", "роман, що переверне вашу свідомість!!!111"... І, відповідно, всім, хто має зухвальство зауважити, що король (хай навіть ляльковий 😉) насправді голяка, затикають рота: як ви смієте критикувати такий суспільно-значущий твір?!!11 Ви що, вважаєте, що про аб'юз треба мовчати?!!11 Що це вам героїня не така, сіра й неверибельна, ви що, на боці її негідника-чоловіка??!!!11
До речі, про злам свідомості, який, за твердженням когось із рецензенток, цей роман має викликати. Він таки справді на це здатний. Бо, чорт забирай, моя, наприклад, свідомість ламається від отаких от пасажів:
"Холод і страх блукають моїм тілом і застрягають між кісток".
"Маленький клубочок, який спостерігав акт насильства батька над матір'ю, бачив те, що іншим і не снилося, мирно спить на килимі біля ліжка".
"В голові крутиться кіптява думок".
"Мій чоловік виявився клубком, обмотаним брехливими нитками".
"Сонце важкою гирею опускається за горизонт".
.....
Словом... журбинка. Цілковита журбинка.
Назву не пишу свідомо: букблогери з інсти стверджують, що були прецеденти, коли авторка із хом'яками набігала в коменти до всіх, чиї відгуки їй здалися недостатньо захопленими. А мені цілком вистачає новин з фронту, щоб ще якісь панянки-ображенки псували нерви...
Отже, кілька думок.
Проблема з так званою "гостро-соціальною" літературою в тому, що під соусом згаданої "гострої соціальності" читачам можна втелющити відверто слабкі з літературної точки зору тексти. Кострубаті саморобки з пласкими, наче пиріг у нехлюйки-господині, персонажами-функціями, сюжетними "знахідками" на кшталт вродливого й шляхетного вдівця-татка-одинака, який живе по сусідству з бідосею-жертвою домашнього насильства, і фабулою, ніби поцупленою з якихось, Господи пробач, "Вікон", що їх в Мико дивилися посполиті за часів мого дитинства.
А рецензенти заходяться в екстазі: "важлива тема!!111", "перша українська книга про сімейне насильство!!111", "роман, що переверне вашу свідомість!!!111"... І, відповідно, всім, хто має зухвальство зауважити, що король (хай навіть ляльковий 😉) насправді голяка, затикають рота: як ви смієте критикувати такий суспільно-значущий твір?!!11 Ви що, вважаєте, що про аб'юз треба мовчати?!!11 Що це вам героїня не така, сіра й неверибельна, ви що, на боці її негідника-чоловіка??!!!11
До речі, про злам свідомості, який, за твердженням когось із рецензенток, цей роман має викликати. Він таки справді на це здатний. Бо, чорт забирай, моя, наприклад, свідомість ламається від отаких от пасажів:
"Холод і страх блукають моїм тілом і застрягають між кісток".
"Маленький клубочок, який спостерігав акт насильства батька над матір'ю, бачив те, що іншим і не снилося, мирно спить на килимі біля ліжка".
"В голові крутиться кіптява думок".
"Мій чоловік виявився клубком, обмотаним брехливими нитками".
"Сонце важкою гирею опускається за горизонт".
.....
Словом... журбинка. Цілковита журбинка.
Published on January 22, 2023 10:51
No comments have been added yet.


