“В ідеологічних текстах теж ніхто не приховував, що російська мова таки рівніша. Мовляв, те, що всі мови в Союзі начебто рівноправні, не означає, що вони виконують однаковий об'єм суспільних функцій, бо ж у деяких і писемність не так давно з'явилася, та й, правду кажучи, російська накопичила надто великі багатства, аби її вважати рівноцінною з іншими. Тому мови СРСР «взаємозбагачуються». Був, правда, один незручний момент — цей «благотворний» взаємовплив виглядав як цілком односторонній процес. Російська відвойовувала собі простір, забираючи його у національних мов. Цей процес мило називався «взаємодопомогою» та навіть «розподілом праці». Дуже дбали, аби національні мови не перетрудились.”